Коли після 24 лютого бізнеси масово закривалися, а ринок фактично завмер, підприємець Володимир Хуртін вирішив не зупинятися. Попри проблеми з логістикою, постачанням і невизначеність, він продовжив роботу — зокрема через відповідальність перед своєю командою.
До повномасштабної війни бізнес Володимира Хуртіна активно розвивався. Після років роботи на ринку він зумів створити власний бренд, який спеціалізується на продукції для кавової індустрії — сиропах, топінгах, чаях та супутніх товарах.
Компанія співпрацювала з партнерами по всій Україні, працювала з постачальниками за кордоном і поступово масштабувалася. Однак після початку великої війни всі процеси практично зупинилися.
«Перші тижні були дуже важкими. Уся логістика стала, замовлення не приходили, товар не відправлявся. Було відчуття, ніби все завмерло в один момент. Ми приблизно півтора місяця взагалі не могли нормально працювати, бо фактично нічого не рухалося. Постачальники не працювали, частина партнерів просто зникла, ніхто не розумів, що буде завтра. Це був момент абсолютної невизначеності», — згадує підприємець.
За його словами, найскладніше було не тільки фінансово, а й морально. В умовах, коли новини змінювалися щогодини, потрібно було ухвалювати рішення і не показувати команді власного страху.
«Я розумів, що якщо почну панікувати я — почнуть панікувати всі навколо. Тому доводилося триматися навіть тоді, коли всередині була тривога. У мене вже був досвід ковіду, і він мене дуже загартував. Тоді я зрозумів головне: будь-яка криза проходить. Потрібен час, терпіння і бажання рухатися далі», — каже Володимир.
Попри складну ситуацію, він жодного разу не думав про закриття бізнесу.
«У мене навіть не виникало думки все кинути. Так, було страшно, було нерозуміння, але я знав: якщо зупинитися — потім буде ще складніше починати з нуля. Я завжди вірив, що рано чи пізно люди повернуться до нормального життя, а бізнес знову почне працювати», — говорить підприємець.
Після повернення до роботи у Києві ситуація почала різко змінюватися. Частина конкурентів закрилася, багато магазинів так і не відновили роботу, а клієнтам терміново потрібен був товар.
«Почався дуже великий попит. Люди були раді будь-якому товару, який у нас був. У багатьох закінчилися запаси, а купити щось було ніде. Ми самі були здивовані тим, наскільки швидко ринок почав оживати», — згадує Володимир.
Окремо він говорить про відповідальність перед працівниками, яка стала для нього головною мотивацією не здаватися.
«Я дивився на свою команду і розумів: я не можу просто все закрити і сказати людям “розбирайтесь самі”. За кожним працівником стоїть сім’я, діти, життя. І це дуже сильно тримало мене в тонусі. Хотілося дати людям хоча б якусь стабільність у той час, коли навколо був повний хаос», — зізнається підприємець.
За словами Володимира, величезну роль у тому, що він вистояв, відіграла і родина.
«Моя сім’я не залишила мене самого в цей момент. Вони були поруч, підтримували мене і вірили, що ми впораємося. Іноді навіть одна розмова з близькими може дати сили не опускати руки», — додає він.
Сьогодні бізнес продовжує працювати та розвиватися навіть у складних умовах війни.
«Криза дуже сильно змінює людей і бізнес. Вона вчить швидко приймати рішення, бути гнучким і цінувати те, що маєш. Але найголовніше — не зупинятися», — підсумовує Володимир.