Азійські гіганти знову купують російську нафту: енергетична криза змушує шукати альтернативи
На тлі загострення енергетичної кризи, спричиненої конфліктом на Близькому Сході, Філіппіни, Південна Корея та Індія відновили закупівлі сирої нафти з Російської Федерації. США тимчасово пом’якшили обмеження, пов’язані зі зростанням цін на нафту марки Brent.
Азійські економіки, які відчувають значні внутрішні енергетичні потрясіння через конфлікт у Перській затоці, змушені звертати увагу на москву. Країни регіону погодилися закуповувати мільйони барелів російської нафти після того, як США минулого місяця тимчасово скасували обмеження, пов’язані зі зростанням цін на Brent. Про це повідомляє видання Financial Times.
Причини переорієнтації
Економіки країн Азії є одними з найбільш чутливих до глобальної енергетичної кризи, спровокованої війною між США та Іраном. Це зумовлено їхньою значною залежністю від імпорту нафти та газу з Близького Сходу. Хоча Індія та Китай вже були ключовими покупцями російської сирої нафти після повномасштабного вторгнення росії в Україну чотири роки тому, інші азійські держави активізували або відновили імпорт російських енергоресурсів останніми тими після зняття американських санкцій.
Нові гравці на ринку
Філіппіни та Південна Корея вже отримали перші партії російської нафти та нафтохімічної продукції. Натомість В’єтнам та Шрі-Ланка наразі ведуть переговори з російськими енергетичними компаніями. Таїланд та Індонезія також висловили готовність до таких закупівель, як зазначає видання.
“Наразі ці країни перебувають у дуже відчайдушному становищі і прагнуть максимально використати скасування санкцій США, — коментує Джун Го, провідний аналітик ринку нафти в Sparta Commodities (Сінгапур). — Росія стає варіантом, коли інших немає. Якщо хтось пропонує вам нафту, а ви в розпачі, як ви можете відмовитися?”
Нафта з Близького Сходу становить левову частку імпорту для багатьох азійських країн, зокрема Філіппін, В’єтнаму, Малайзії, Таїланду та Сінгапуру.
Ціна на нафту марки Brent, світового еталону, у березні зросла на 63%, показавши найсуттєвіше місячне зростання за останнє десятиліття. У вівторок вартість бареля перевищила 118 доларів, тоді як до початку конфлікту з Іраном вона становила близько 70 доларів.
Реакція США та розширення імпорту
У відповідь на зростання світових цін на нафту, Сполучені Штати минулого місяця запровадили 30-денне скасування санкцій щодо російської нафти.
За даними компанії Veson Nautical, що спеціалізується на обробці даних про судноплавство, Китай та Індія вже забезпечували близько 85% російського експорту нафти, скориставшись зниженими цінами для своїх нафтопереробних заводів.
Однак, Нью-Делі збільшив обсяги закупівель російської нафти, реагуючи на пом’якшення позиції Вашингтона. Індійські нафтопереробні заводи в лютому купували 1 мільйон барелів російської нафти на добу, а до кінця березня цей показник зріс до 1,9 мільйона барелів на добу, свідчать дані постачальника даних Kpler. Вартість російської нафти для Індії зросла майже на 5% порівняно з попередніми ставками.
Найбільший приватний нафтопереробний завод Індії Reliance, який належить найбагатшій людині Азії Мукешу Амбані, також почав імпортувати російську нафту після послаблення американських обмежень, зазначає видання.
Минулого тижня два танкери з російською нафтою прибули до Філіппін – це перші поставки з листопада 2021 року, за даними Kpler.
У Південній Кореї компанії поки що не купували російську нафту, але придбали 27 000 тонн російського нафтопродукту (нафти), що використовується для виробництва пластмас.
Тим часом офіційні представники Таїланду та Індонезії заявили про готовність купувати російську нафту. В’єтнамська компанія Binh Son Refining and Petrochemical веде переговори з російськими партнерами. У Шрі-Ланці державна компанія Ceylon Petroleum Corp повідомила Bloomberg про ведення переговорів з російськими нафтовими компаніями.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є корисною для розуміння глобальних змін на енергетичному ринку. Вона свідчить про те, як політичні та економічні фактори впливають на ціноутворення та торговельні потоки, що може мати довгострокові наслідки для споживачів у всьому світі, включно з Україною.