Український слід у Гаазі: Як наші фахівці можуть трансформувати міжнародне правосуддя
Олексій Шевчук, відомий український адвокат та кандидат на посаду судді Міжнародного кримінального суду (МКС), наголосив на критичній важливості залучення українських фахівців до роботи Міжнародного кримінального суду. Він підкреслив системні недоліки судової системи та нагальну потребу в її модернізації.
Наразі Україна перебуває в епіцентрі уваги міжнародної системи правосуддя через розслідування воєнних злочинів. Незважаючи на видані ордери на арешт, які часто ігноруються, відсутність власного правоохоронного органу в МКС та гостру потребу в українських експертах, стає зрозумілою необхідність активного впливу на діяльність Гаазького трибуналу. У своєму інтерв’ю для “Судово-юридичної газети” Олексій Шевчук детально висвітлив роль України в міжнародній юстиції та пояснив, чому український досвід є унікальною можливістю для реформування цієї системи.
Роль України в міжнародній юстиції
– Пане Олексію, чому Ви вважаєте, що залучення українських фахівців до структури Міжнародного кримінального суду є таким актуальним саме сьогодні?
Зараз для України вирішується не лише питання справедливості, але й питання впливу на майбутній розвиток міжнародної системи правосуддя. На офіційному вебсайті МКС є актуальні вакансії, зокрема в Офісі Прокурора та інших відділах. Сам Суд наголошує на важливості географічного представництва та різноманіття. Якщо ми не почнемо готувати українських фахівців вже зараз, то за кілька років будемо змушені надолужувати те, що можна було закласти сьогодні.
– Існує стереотип, що робота в Гаазі — це прерогатива лише вузького кола спеціалістів з міжнародного публічного права.
Це хибне уявлення, яке важливо розвіяти. Вакансії в МКС охоплюють не лише юридичні позиції, а й ролі у сферах мовної підтримки, координації, аналітики, кадрової роботи та адміністрування. Наприклад, нещодавня вакансія “Language Assistant (Ukrainian and Russian)” яскраво демонструє, що українська експертиза потрібна не лише в залі суду, а й у повсякденній діяльності всієї інституції.
Практична користь для України
– Якою є практична вигода для судової системи України від того, що представники нашої держави працюватимуть у підрозділах Офісу Прокурора чи Секретаріату МКС?
Практична користь є подвійною. По-перше, українські фахівці здобувають цінний досвід, який потім позитивно впливає на українську систему правосуддя, дипломатію та державне управління. По-друге, Україна отримує професійних представників, які можуть ефективно доносити наш національний контекст до міжнародних інституцій, що є надзвичайно важливим у контексті розслідування воєнних злочинів, депортацій, катувань чи атак на цивільне населення.
Попит на українських кандидатів
– Чи справді існує значний попит на кандидатів з України в МКС?
Так, це очевидно не лише з окремих вакансій, але й з логіки самого процесу набору персоналу. МКС відкрито декларує заохочення кандидатів з держав-учасниць, які недостатньо представлені, та підкреслює мету забезпечення географічного балансу. Отже, для українців це не просто формальна можливість, а реальний напрямок для професійного розвитку.
Кроки для конкурентоспроможності
– Які конкретні кроки необхідно зробити вже зараз, щоб українські кандидати стали більш конкурентоспроможними на міжнародному ринку правосуддя?
Необхідно організувати спеціалізовану підготовку для молодих українських юристів, перекладачів, аналітиків, слідчих та адміністративних фахівців. Це включає тренінги з міжнародного кримінального права, англійської юридичної мови, написання мотиваційних листів, підготовки до конкурсних відборів та розуміння процедур МКС. Без цих кроків ми ризикуємо втратити шанс перетворити нинішній запит на справедливість на сталу присутність України в ключових міжнародних інституціях.
– Чому це питання не можна відкладати на період після війни?
Побудова кадрової інфраструктури потребує значного часу. Професіонал не стає готовим до роботи в міжнародній установі за один рік – для цього потрібен досвід, мовні навички, практичні знання, мережа контактів та глибоке розуміння системи. Якщо розпочати цей процес лише після війни, ми втратимо дорогоцінний час, коли міжнародна увага до України є найвищою.
Проблеми виконання рішень МКС
– Ви говорите не лише про притягнення до відповідальності, а й про виконання рішень Міжнародного кримінального суду. У чому полягає головна проблема?
Основна проблема полягає в тому, що міжнародне правосуддя не закінчується винесенням вироку; необхідним є також реальне виконання покарання. На сьогодні Міжнародний кримінальний суд не має власної системи в’язниць для відбування покарань. Для цього він покладається на держави, які погоджуються приймати засуджених осіб. Тобто, механізм існує, але він не є повністю самодостатнім.
– Тобто, Ви вважаєте, що система є незавершеною?
Саме так. Це фактично незавершений цикл. Суд може проводити розслідування, висувати обвинувачення та ухвалювати рішення, але реальне виконання вироків залежить від співпраці держав. Якщо така співпраця є слабкою або політично вибірковою, ефективність усього механізму суттєво підривається.
Обмеження у затриманні підозрюваних
– А як щодо затримання осіб, які перебувають у розшуку?
І тут є серйозне обмеження. Міжнародний кримінальний суд не має власної поліції чи силового органу з транскордонними повноваженнями. Він не може самостійно затримати підозрюваного. Це означає, що вся робота з арешту, доставки та забезпечення явки значною мірою залежить від держав-учасниць та їхньої готовності виконувати свої зобов’язання.
– Але ж держави-учасниці мали б виконувати це автоматично?
Теоретично – так. На практиці – не завжди. Саме тому виникають ситуації, коли окремі держави затягують процес або фактично не виконують своїх обов’язків. Це підриває довіру до системи та створює враження, що міжнародне право застосовується вибірково.
– Ви маєте на увазі випадок із Монголією та путіним?
Так, це дуже показовий приклад. Коли держава-учасниця роками має зобов’язання перед Судом, але фактично не забезпечує виконання його вимог, це виглядає як серйозний збій системи. Особливо, якщо реакція обмежується формальним листуванням, а особа, щодо якої видано ордер, безперешкодно залишає країну. Для міжнародного правосуддя це удар по авторитету.
– Чому, на Вашу думку, навіть держави-учасниці так поводяться?
Причини можуть бути різноманітними: політичний тиск, страх перед наслідками, залежність від великих держав, внутрішні геополітичні інтереси або бажання уникнути конфлікту. Однак, з точки зору права, це не є виправданням. Якщо держава є учасницею системи, вона має діяти не лише формально, а й реально.
Шляхи вирішення кризових ситуацій
– Який шлях вирішення цієї кризи Ви бачите?
Необхідно посилити механізми відповідальності держав за невиконання рішень Суду. Також варто формувати сильнішу міжнародну політичну волю, щоб ордери МКС не залишалися лише паперовими документами. І, звичайно, потрібно підтримувати держави, які готові сумлінно співпрацювати з Судом.
– Тобто проблема не лише в Суді, а й у політичній волі держав?
Саме так. МКС може ухвалити найсильніше юридично обґрунтоване рішення, але без реального виконання воно не дає повного ефекту. Тому боротьба за справедливість – це не лише робота суддів і прокурорів, а й перевірка відповідальності держав.
Додаткові проблеми та потреба в оновленні
– Які ще проблеми Ви бачите в роботі Міжнародного кримінального суду сьогодні?
Окрім питань виконання вироків та затримання обвинувачених, існує ще одна дуже важлива проблема – фінансування. Йдеться не лише про бюджети як такі, а про здатність Суду працювати стабільно, справедливо та ефективно. Труднощі із заробітними платами суддів або з компенсаційними виплатами потерпілим вже не є просто технічною проблемою, а свідчать про системну вразливість.
– Тобто Ви вважаєте, що сама модель роботи Суду потребує оновлення?
Так, безперечно. Сьогодні існує потреба у глибшому переосмисленні процесуального механізму міжнародного кримінального судочинства. Світ змінився, конфлікти стали складнішими, масштаби злочинів – більшими, а очікування потерпілих – значно вищими. Тому процесуальні правила мають відповідати сучасним реаліям, а не лише історичній логіці, за якою Суд створювався.
Український кейс як каталізатор змін
– І тут Україна відіграє особливу роль?
Саме так. Український кейс є унікальним, оскільки тут одночасно представлені майже всі категорії злочинів, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Водночас, саме в українському контексті чітко проявилися всі слабкі місця міжнародної системи: від складності реагування до фінансових обмежень та процедурних прогалин. Тобто, Україна стала не лише жертвою цих злочинів, а й тим випадком, який показав, де система потребує реформ.
– Ви говорите, що український кейс може вплинути на майбутнє міжнародного права?
Так, і це надзвичайно важливо усвідомити. Український досвід вже сьогодні демонструє, що чинні механізми не завжди достатні для роботи з сучасними воєнними злочинами, злочинами проти людяності та іншими грубими порушеннями. Саме тому український кейс може стати взірцем для оновлення процесуальних підходів, посилення інструментів Суду та формування більш ефективної міжнародної моделі правосуддя.
– Який ключовий висновок ми маємо зробити з цієї ситуації?
Головний висновок дуже простий: Україна сьогодні не лише потребує справедливості, а й формує нову міжнародну практику. Ми маємо право вимагати не тільки покарання винних, а й реформування самої системи, щоб вона краще відповідала реальним викликам нашого часу.
У цьому сенсі український кейс — це не просто чергове провадження, а історичний урок для всього міжнародного кримінального правосуддя.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для кожного українця, адже вона показує, як наша країна може не лише отримати справедливість, а й активно впливати на вдосконалення міжнародних інституцій. Успішна інтеграція українських фахівців до МКС та врахування нашого досвіду у реформуванні системи допоможуть забезпечити, що міжнародне правосуддя стане більш ефективним та справедливим для всіх.