Чому українська медицина не захищає пацієнтів: експерти б’ють на сполох
В Україні бракує дієвого незалежного контролю за якістю медичних послуг, а відповідальність медичних працівників залишається невизначеною. Як наслідок, пацієнти фактично позбавлені надійних механізмів захисту у разі виникнення медичних помилок. Фахівці наголошують на нагальній потребі системних реформ у галузі.
Коли лікування призводить до ускладнень або сумних наслідків через ймовірну недбалість медичного персоналу, український пацієнт часто залишається віч-на-віч із проблемою. Незважаючи на існування певних контролюючих механізмів, держава досі не створила незалежний орган, покликаний систематично моніторити якість медичних послуг та ефективно захищати права громадян у разі їх порушення. У підсумку, звернення пацієнтів нерідко перетворюються на багаторічні судові процеси, складні експертизи та виснажливу боротьбу за справедливість. Саме тому кожна нова резонансна справа у сфері медицини ставить гострі запитання: наскільки безпечним є лікування в Україні та чи існує для пацієнта дієвий захист? Як покращити систему охорони здоров’я, щоб забезпечити українцям вищий рівень безпеки – дізнаємося з матеріалу УНН.
Проблематика захисту прав пацієнтів в Україні все частіше стає предметом суспільного обговорення, особливо у контексті діяльності приватних медичних закладів. Одним із найрезонансніших випадків стала ситуація навколо одеської клініки Odrex. На тлі численних кримінальних проваджень, де фігурують клініка та її співробітники, а також свідчень про негативний досвід лікування в “Одрекс”, виник громадський рух StopOdrex. Його заснували особи, які вважають себе або своїх близьких постраждалими внаслідок лікування в цій установі. Активісти створили вебсайт та Telegram-канал для анонімного оприлюднення історій пацієнтів, обміну інформацією про судові процеси та взаємної підтримки.
Поява такого громадського руху є прямою реакцією суспільства на брак швидких та прозорих державних механізмів реагування на скарги громадян, які отримують медичну допомогу.
Проблематика медичної галузі: контроль якості та лікарська відповідальність
Система контролю у сфері медичних послуг України та захист прав пацієнтів залишаються недостатньо розвиненими, особливо у порівнянні з європейськими стандартами. Таку думку в ексклюзивному коментарі для УНН висловила виконавча директорка Благодійного фонду “Пацієнти України” Інна Іваненко.
У багатьох країнах за контроль якості медичної допомоги відповідає спеціальна Агенція з якості. Нині в Україні відсутній незалежний орган, який би системно моніторив якість надаваних медичних послуг. Це залишає пацієнтів практично незахищеними у випадках неналежного лікування, позбавляючи їх оперативного механізму реагування на порушення стандартів. Міністерство охорони здоров’я здійснює певні кроки для покращення якості медичної допомоги: впроваджує стандарти та протоколи лікування, цифровізує процеси, закуповує сучасне обладнання. Проте, без незалежного органу, що перевірятиме дотримання цих стандартів на практиці, ефективність цих заходів залишається обмеженою, а пацієнти не можуть бути впевнені у безпеці отриманого лікування
– наголошує Інна Іваненко.
З її позицією солідарний і колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій.
Контроль якості як такий фактично не існує, оскільки відсутні критерії його оцінки, які досі ніким не були впроваджені. Це стосується як МОЗ, так і НСЗУ. Тому питання контролю якості, на жаль, є однією з найболючіших тем і слабких місць нашої системи, які дотепер не вирішені належним чином
– зазначає колишній очільник Міністерства охорони здоров’я.
Водночас, він застерігає, що без перегляду управлінських підходів у галузі, належного фінансування та ефективної кадрової політики система охорони здоров’я продовжить свій деградаційний процес. За його прогнозами, у такому сценарії негативні тенденції лише посилюватимуться, а доступ українців до якісної медичної допомоги буде ставати все більш обмеженим.
Окрему увагу експерти приділяють ще одній системній проблемі – відсутності чіткої персональної відповідальності лікаря перед пацієнтом. Інна Іваненко пояснює, що чинна модель ускладнює притягнення конкретного медичного фахівця до відповідальності.
Ще однією серйозною проблемою є відсутність персональної відповідальності лікаря та законодавчого визначення поняття “лікарської помилки”. Наразі ліцензію на медичну практику отримує медичний заклад, а не безпосередньо лікар (на відміну від більшості європейських країн). Відповідно, відповідальність перед пацієнтом несе саме медичний заклад. Це значно ускладнює процес притягнення конкретного фахівця до відповідальності та обмежує права пацієнтів. Самостійно пацієнту практично неможливо контролювати якість надання певних послуг, тому ця функція має бути покладена на незалежний державний орган
– додає виконавча директорка БФ “Пацієнти України”.
Отже, український пацієнт фактично опиняється в ситуації, коли він не має ані ефективних інструментів контролю якості лікування, ані зрозумілого механізму притягнення до відповідальності конкретного лікаря. Інна Іваненко вважає, що одним із можливих шляхів вирішення цієї проблеми є запровадження персонального ліцензування медиків та розвиток лікарського самоврядування.
Персональне ліцензування та лікарське самоврядування могли б стати ефективними механізмами для забезпечення персональної відповідальності лікарів та підвищення якості медичних послуг. Через етичні та дисциплінарні комітети лікарі самостійно мали б змогу розглядати скарги, контролювати дотримання професійних норм серед колег та позбавляти ліцензії недобросовісних фахівців. Наразі законопроєкт про самоврядування у сфері охорони здоров’я перебуває на стадії доопрацювання між першим і другим читанням, і його ухвалення є критично важливим для посилення захисту пацієнтів
– описує шлях вирішення проблеми Іваненко.
По суті, йдеться про необхідність впровадження системних змін: від формування незалежного контролю якості до запровадження персональної відповідальності лікарів. Без цього, як зазначають фахівці, український пацієнт залишатиметься найменш захищеною стороною у взаємодії з медичною системою.
Нагадуємо
Ці питання набувають особливої актуальності з огляду на резонансні судові справи. Однією з таких є справа щодо смерті одеського бізнесмена Аднана Ківана у приватній клініці Odrex, яка стала одним із найбільш обговорюваних кейсів у медичній сфері за останні роки.
У межах кримінального провадження двох лікарів Аднана Ківана – хірурга Віталія Русакова та онколога Марини Бєлоцерківської – звинувачують у неналежному виконанні професійних обов’язків. За версією слідства, після операції пацієнту не призначили обов’язкову антибіотикотерапію та не вжили належних заходів у відповідь на післяопераційні ускладнення, що призвело до розвитку сепсису і могло стати причиною його смерті.
Сама справа наочно демонструє, наскільки складним і тривалим є процес встановлення відповідальності у медичній сфері, адже її розгляд триває вже понад рік. Це також підкреслює, чому питання чітких правил, контролю якості та захисту прав пацієнтів сьогодні виходить на перший план.
Порада від АіФ UA: Ця стаття висвітлює критичну проблему недостатнього захисту пацієнтів в українській медичній системі. Розуміння цих недоліків допоможе вам бути більш обізнаними щодо своїх прав та наполягати на їх дотриманні, а також усвідомлювати важливість системних реформ для безпечного доступу до якісної медичної допомоги.
Джерело