Україна прагне членства в ЄС: чи готова Європа до швидкого розширення?
Українське прагнення до прискореного вступу до Європейського Союзу, зокрема як частина потенційної мирної угоди, стикається зі значним опором з боку урядів країн-членів ЄС. Останні висловлюють обережність, не бажаючи відкривати те, що вони називають “скринькою Пандори” проблем, які можуть виникнути внаслідок поспішного розширення. Президент Володимир Зеленський розглядає 2027 рік як бажану дату для приєднання, проте скептицизм серед держав-засновниць ЄС залишається помітним.
Особливості переговорів про членство
Прагнення України до прискореного членства в Європейському Союзі в рамках будь-якої мирної угоди наразилося на “сильний опір” з боку урядів ЄС. Вони висловлюють занепокоєння щодо потенційних викликів, які може спричинити швидке приєднання, зазначає Reuters. За даними видання, президент України Володимир Зеленський розглядає 2027 рік як орієнтовний термін для вступу до ЄС, що може стати частиною мирного врегулювання російської агресії. Такий крок, на його думку, міг би закріпити Україну в ключовому європейському політичному об’єднанні та відкрити шлях до більшого процвітання, безпеки та стабільності.
Аналітики вважають, що чіткий шлях до ЄС є життєво важливим для президента Зеленського для просування будь-якого мирного врегулювання, особливо якщо Україна не зможе повернути контроль над усією своєю територією або вступити до військового альянсу НАТО.
“Але уряди ЄС, включаючи такі впливові держави, як Франція та Німеччина, приватним чином висловлювали скептицизм щодо запропонованої реформи процесу вступу, яка мала б скоротити шлях України до членства,” – зазначають дипломати.
Агентство Reuters провело опитування восьми європейських дипломатів та посадовців, які підтвердили, що “багато хто висловив занепокоєння щодо цієї ідеї в столицях країн ЄС”.
Серед основних побоювань, як зазначає видання, є сумніви щодо того, чи продовжить Україна проводити необхідні реформи, такі як боротьба з корупцією, якщо їй вже буде надано членство в ЄС.
Віцепрем’єр-міністр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, головний переговірник з ЄС, Тарас Качка, заявив Reuters, що “Київ готовий врахувати занепокоєння членів ЄС”. Він запропонував запровадити запобіжні заходи, такі як “система моніторингу для перевірки дотримання Києвом демократичних стандартів, а також перехідний період до отримання Україною сільськогосподарських субсидій ЄС”.
Водночас він підкреслив важливість політичного зобов’язання щодо дати членства, зазначивши: “Це необхідно для мирного процесу, для встановлення довготривалого та справедливого миру в Європі”.
Поточний процес приєднання до Європейського Союзу зазвичай є тривалим та бюрократичним, навіть у простіших випадках. Він передбачає роки детальних переговорів та правових реформ для відповідності демократичним та економічним стандартам ЄС.
Кожен етап процесу вступу, який поділений на розділи та кластери політичних питань, також вимагає схвалення всіх членів ЄС. Зокрема, Угорщина вже блокувала шлях України на ранніх стадіях процесу.
Дипломати зазначають, що президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн “запропонувала переглянути процес за зачиненими дверима”.
Ідея полягає в тому, що “замість того, щоб спочатку провести всі необхідні реформи, країна могла б приєднатися до ЄС після виконання певних мінімальних вимог, але з обмеженим доступом до фондів ЄС та права голосу, доки не будуть виконані всі критерії членства”.
Такий підхід міг би полегшити швидке приєднання України та інших країн, таких як Молдова, Чорногорія та Албанія. Однак, навіть за таких умов, мета президента Зеленського щодо 1 січня 2027 року залишається малоймовірною, зокрема через необхідність ратифікації будь-якої угоди про приєднання всіма 27 нинішніми членами ЄС.
Качка припустив, що Україна могла б щонайменше підписати договір про приєднання з ЄС наступного року, навіть якщо ратифікація та інші кроки займуть більше часу.
Однак, аналітики та дипломати не бачать значного інтересу до таких радикальних кроків, включаючи запропоновану фон дер Ляєн реформу, відому як “зворотне розширення”. Ця концепція перевертає традиційний процес, дозволяючи країні приєднатися до ЄС ще до виконання всіх поточних критеріїв.
“Зростаюча підтримка популістських та антирозширювальних партій у кількох столицях змушує уряди діяти обережно, аби їх не сприймали як таких, що прискорюють процес, на який ще немає громадської згоди,” – зауважила Анастасія Почумбан, науковий співробітник German Council on Foreign Relations.
“Концепція зворотного розширення мертва. Також немає підтримки для визначення конкретної дати вступу,” – зазначив один із дипломатів ЄС.
Представник західноєвропейського уряду висловився прямо: “Україна просто не готова, і корупція там процвітає.”
Минулого тижня Урсула фон дер Ляєн спробувала скоригувати очікування в Україні. Вона публічно заявила Зеленському, що “дати самі по собі неможливі”, хоча й похвалила реформи країни, які проводилися в умовах війни.
Тим не менш, очікується, що Європейська комісія продовжить наполягати на шляхах інтеграції Києва до ЄС протягом наступних кількох років, стверджуючи, що членство зміцнить блок у військовому плані на тлі побоювань, що Москва може наступною атакувати члена ЄС.
Дехто вважає, що більш реалістичною може бути модель поступової інтеграції. За такою моделлю країни, що прагнуть членства, беруть участь у все більшій кількості програм та зустрічей ЄС ще до фактичного приєднання.
“Я вважаю, що повний вступ протягом наступних кількох років залишається малоймовірним,” – зазначила Коріна Стратулат, заступниця директора European Policy Centre, щодо перспектив України.
“Натомість, більш імовірною виглядає прискорена інтеграція – доступ до єдиного ринку, енергетики, цифрових технологій, транспорту – поетапна участь у програмах та політиці ЄС,” – додала вона.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є важливою для українців, які сподіваються на швидке членство в ЄС. Вона демонструє реальний стан справ та виклики, з якими стикається Україна на шляху до Євросоюзу. Розуміння позицій країн-членів ЄС допоможе сформувати реалістичні очікування та зосередитись на подальших реформах, які дійсно матимуть значення.