Державні вугільні підприємства передають Фонду держмайна для пошуку приватних інвесторів
Міністерство енергетики України ініціювало передачу провідних державних вугледобувних підприємств – ДП “Львіввугілля”, ДП “Волиньвугілля” та ДП “Добропіллявугілля-видобуток” – до Фонду державного майна. Цей крок спрямований на залучення відповідальних приватних інвесторів, які зможуть забезпечити модернізацію шахт та оптимізувати виробничі процеси.
За повідомленням пресслужби Міненерго, основною метою приватизації є не лише збереження існуючих робочих місць, але й створення нових завдяки впровадженню сучасних технологій та ефективному управлінню. Очікується, що це сприятиме відродженню галузі.
Паралельно з процесом приватизації, міністерство розробляє плани трансформації для шахт, які не мають перспектив подальшого видобутку. Йдеться про такі підприємства, як ПрАТ “Шахта Надія” та Шахта №9 “Нововолинська”. Фокус буде зроблено на раціональному використанні наявної інфраструктури та земельних ділянок колишніх підприємств для потреб місцевих громад.
Серед розгляданих варіантів – розміщення на цих територіях Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), гуртожитків та інших соціально важливих об’єктів, що сприятиме розвитку регіонів.
Стан вугільної галузі України: виклики та перспективи
Міненерго минулого року планувало продовжити мораторій на банкрутство державних вугледобувних підприємств до 2027 року. Однак, попри ці наміри, вугільна галузь залишається у стані глибокої кризи.
Згідно зі звітом Рахункової палати, якщо у 1991 році в Україні функціонувало 276 шахт із загальним видобутком 193 мільйони тонн вугілля, то до 2014 року їх кількість скоротилася до 33 державних шахт, які видобували лише 10,9 мільйона тонн.
Ситуація погіршилася після повномасштабного вторгнення Росії: з 24 лютого 2022 року близько чверті державних вугледобувних підприємств опинилися на тимчасово окупованих територіях. У 2021 році видобуток вугілля на державних шахтах впав до 2,9 мільйона тонн.
Фахівці визначають низку ключових проблем, що гальмують розвиток галузі:
- Неефективне управління.
- Хронічний брак інвестицій.
- Високий рівень технічного зношення обладнання.
- Висока собівартість видобутку, що знижує конкурентоспроможність українського вугілля.
- Складнощі з виведенням з експлуатації збиткових шахт.
Додатковим викликом є те, що значна частина українських родовищ корисних копалин, загальна вартість яких оцінюється щонайменше в 12,4 трильйона доларів США, перебуває під контролем Російської Федерації. Це включає 63% вугільних родовищ, 11% нафтових, 20% газових, 42% родовищ металів та 33% родовищ рідкоземельних та критичних мінералів.
Порада від АіФ UA:
Ця новина важлива для розуміння стратегії розвитку української енергетики. Передача шахт у приватні руки може стати поштовхом до їх модернізації та підвищення ефективності, що потенційно вплине на стабільність енергопостачання та створення нових робочих місць. Водночас, трансформація неперспективних шахт у соціально значущі об’єкти свідчить про комплексний підхід до вирішення проблем вугільних регіонів.