## Василь Маєвський: 12-річний закарпатець підкорює світові силові вершини 01.01.2026 08:00 Укрінформ ### Наймолодший богатир України дивує планету У свої дванадцять років Василь Маєвський-молодший вже здобув славу та визнання, готуючись представляти Україну на міжнародних змаганнях серед найсильніших дітей світу, які відбудуться у Сполучених Штатах Америки у 2026 році. Його шлях до успіху почався надзвичайно рано: вже у віці одного року він демонстрував неабияку силу, піднімаючи шестикілограмову гирю. У дев’ять років Василь встановив свій перший світовий рекорд. ### Тренування під пильним наглядом батька та власна мотивація Тренувальний процес юного силача відбувається вдома, за авторською системою, розробленою його батьком. Цікаво, що Василь не лише сам вдосконалює свої навички, але й тренує близько тридцяти дітей із рідного села. Це стало можливим завдяки створенню домашнього спортивного залу, оскільки домовитися про відкриття публічного спортивного об’єкту в громаді не вдалося. Василь слугує натхненням для своїх однолітків і джерелом безмежної гордості для батьків. Його вже охрестили “другим Іваном Силою”, пророкуючи йому світове визнання.
Василь Маєвський-молодший ### У рік підняв гирю та почав бігати Нашій знімальній групі вдалося поспілкуватися з Василем та його родиною у селі Клячаново на Закарпатті. Після уроків сюди збираються місцеві діти, а також приїжджають на тренування з Мукачева та навколишніх сіл. Дванадцятирічний Василь майстерно керує тренуваннями наймолодших, тоді як його батько працює зі старшими хлопцями. На запитання про початок занять зі снарядами, Василь відповідає: * “Я почав у рік. Піднімав тоді шестикілограмову гирю, потім тато брав мене за ноги – і я ходив на руках. У чотири роки почав займатися плаванням та силовими вправами: відтискатися. Я тоді міг відтиснутися 140 разів. У шість років я кинув (підняв, – ред.) гирю вагою 6 кг сто разів.”
Батько Василь Маєвський Слово бере пан Василь Маєвський, батько юного чемпіона, додаючи подробиць: “Так, Василько справді вперше гирю підняв в один рік. Він народився, як кажуть у народі, богатирем – мав 4,6 кг. У десять місяців твердо став на ноги і почав ходити. Ця гирька у мене у спальні стояла, біля ліжка. Я її брав і качав кисть – була така звичка. Досі пам’ятаю день, коли Василько вперше її підняв – то була неділя. Я лежав і дивився фільм, а Вася прибіг з іншої кімнати, підхопив цю гирку й побіг собі далі з нею. Я аж не зрозумів. Як так?! Щоб однорічний малюк взяв шестикілограмову гирю й поніс, як іграшку? Мені аж мурашки по шкірі пішли!.. Я – за ним, взяв його за руку, приніс ту гирю назад, кажу, ану, Ваську, ще раз підійми. Він знову підняв, почав копіювати те, як я піднімаю гирі (бачив, як я тренувався). З того моменту я зрозумів, що наш хлопчик має незвичайну силу.”
Та сама перша гиря – тепер сімейний експонат і водночас снаряд для тренувань у домашньому спортзалі “У вас то у файті (родина по-закарпатськи, – ред.) таке – бути силачами? Дивлюся на вас – теж видно, що не остання людина в силовому спорті. Старший син також, знаю, займається армреслінгом.” “Так, у нас справді така файта, є певна генетична схильність. Мій дід був дуже сильним. Батько служив у десантних військах, також був дуже сильним, хоча невисоким, як і я, як бачите. А от батькові брати були такі височезні хлопці – і Вася пішов у них: йому зараз 12, а він уже вищий за мене і має 44-й розмір ноги. Мій вуйко як приходив до нас і сідав їсти – то перед ним ставилася отака величезна миска, і він то все з’їдав,” – розповідає Маєвський-старший. ### Тренування з чотирьох років Батько силача ділиться, що тренувати сина взявся із чотирьох років. “Ми почали з відтискань. У п’ять років він справді міг 140 разів відтиснутися від землі. Потім цю шестикілограмову гирьку я йому почав уже давати не як іграшку, а як тренувальний снаряд,” – каже він. Зараз ця гирька в родині Маєвських – сімейний експонат, проте у тренувальному залі нею користуються хлопчики, які також прагнуть стати силачами. “Згодом, – додає Василь Маєвський-старший, – я скотчем приліпив до неї два ‘бліни’ – і вона вже мала 8 кг. Нею Василько тренувався у молодшому шкільному віці.” ### Перший рекорд у дев’ять років “Коли ти усвідомив себе як спортсмен? Коли почав це робити не заради гри чи на домашніх тренуваннях?” – запитуємо Василя-молодшого.
Гирі, з якими Василь Маєвський установлював свої рекорди “Із дев’яти років я кидав уже 16-кілограмову гирю – оцю-от, червону. Із нею встановив свій перший світовий рекорд. То був серпень 2023 року. Я її кинув на 20 разів за 44 секунди. Потім зрозумів, що це можливо, і далі серйозно займався. Захотілося нових, більших рекордів. І тепер хочеться, тому тренуюся далі,” – ділиться юний силач. Його батько розповідає про специфіку тренувань, зазначаючи, що з гирями син займається нечасто, переважно зосереджуючись на розвитку м’язів.
“До першого рекорду ми ще не знали, як це робиться. Довідалися номер телефону Книги рекордів України. Тодішнім рекордсменом був 12-річний хлопчик із Казахстану: він 17 разів піднімав 16 кг. Васі було на той час дев’ять. Але рекорд того хлопця з Казахстану не зарахували – бо під час встановлення він ту гирю двічі поставив на землю. А так не можна.” ### Усі тренування розписані в зошитах Родина Маєвських зацікавилася встановленням рекорду і почала ретельно до нього готуватися. “Це не кожен може. Візьміть мільйон дітей, і ви побачите, що ви їх не натренуєте так, щоб усі або більшість могли встановити світовий рекорд. Кожен має іншу підготовку й генетичну схильність. Хтось думає, що Вася тренується – це він весь час у цьому залі кидає гирю. Насправді в нас усі його тренування розписані в зошитах. Турнік, плавання, ходьба на руках, відтискання – це база. І лише двічі на місяць ми працювали гирею,” – пояснює Маєвський-старший. Батько юного спортсмена розповідає, що коли син встановив рекорд із гирею вагою 24 кг, він запропонував йому спробувати більшу вагу.
У руках хлопця гирі: одна – 24 кг, друга – 32 кг “Я йому сказав: Ваську, ану спробуй 32 кг, просто для себе, – і він її п’ять разів підняв. Результат йшов на очах. Вдома він до рекорду (Василь Маєвський-молодший встановив його щойно у грудні, – ред.) показував максимум 11 разів. На рекорді кинув гирю 16 разів.” ### Сало, часник і багато м’яса “Чи має Вася якесь спеціальне харчування?” – цікавимося. “Домашня солонина, часник, багато м’яса – удома тримаємо кролики, свині, він без м’яса не їсть,” – каже батько. “Ні, спеціального харчування у нас немає. Вася завжди їв добре й багато, на відміну від інших двох наших дітей. Ті ні в садку, ні у школі не їли і вдома перебирають в їжі, я теж таким був. А Вася завжди все з’їдав і просив добавки.” На запитання про тривалість тренувань, силач відповідає, що приділяє цьому три години через день. “Я тренуюся в понеділок, середу і п’ятницю. Це розминка, відтискання, потім багато різних вправ. З армреслінгу тренуюся зі старшим братом, а з гирьового спорту – з татом. Тато показує вправи і перевіряє, чи я технічно правильно їх виконую,” – розповідає Василь. ### Рекорди як бонус до армреслінгу Василь Маєвський-старший зазначає, що син професійно займається армреслінгом, бере участь у змаганнях, є чемпіоном України і невдовзі стане кандидатом у майстри спорту.
“Ми маємо клуб у Мукачеві, я сформував команду, зареєструвався як тренер. Для армреслінгу треба мати все – там і ліфтинг, і пресинг, і жим.” “Ага, то рекорди – це як бонуси до армреслінгу?” “Виходить, що так,” – усміхається Василь Маєвський-старший. ### Тренується у домашньому спортзалі Спортзал, де займається юний силач, обладнано вдома у родини Маєвських. Для нього переобладнали одне з господарських приміщень. “Я добивався, щоб нам у громаді дали спортзал. У мене є друг Богдан Лехман, він надавав тоді всі станки і тренажери – це дуже вартісний подарунок. Я хотів в одному із сільських клубів у громаді зробити спортзал. Голова наче йшов назустріч, ми готові були поділити клуб на зони, щоб залишити можливість займатися фітнесом дівчатам чи грати в теніс хлопцям місцевим. Але з того так нічого й не вийшло. Мене годували обіцянками, і зрештою я зробив такий спортзал у себе вдома. Ми тут займаємося вже рік. Ходить 30 дітей – переважно з нашого села, також із Мукачева, один хлопчик навіть їздить із Перечина.” Маєвський-старший додає, що йому пропонували створити осередок для тренувань у Мукачеві. Для цього навіть є приміщення, але там потрібно значні інвестиції, тому поки що цей проєкт призупинено.
Тим часом Василь-молодший розповідає про те, як він тренує дітей: “Відтискання, присідання, віджимання на пальцях вони роблять. У планці стоять на витривалість. Для старших уже є і жим, і станки,” – каже хлопець. ### Іван Сила як кумир та приклад світового визнання “Васю, як до тебе змінилося ставлення у твоєму середовищі – чи є ти прикладом для однолітків?” “У школі й у селі мене всі знають, навіть у місті часто підходять, щоб зробити селфі. Чи це мені подобається? Звісно! Також багато людей пишуть в інстаграмі – мені приємно читати повідомлення від них.” “А що тобі дає це звання рекордсмена?”
“Найбільше – те, що я можу представляти цілу країну, ще і ще раз доводити, що ми сильна нація, найсильніша у світі. Це на першому місці. Ми тепер готуємося до поїздки у США, де наступного року будуть змагання найсильніших дітей. Я хочу представити там Україну в гирьовому спорті, встановити світовий рекорд і бути визнаним найсильнішим у світі. Найімовірніше, я кидатиму гирю вагою 40 кг – уже пробував, можу наразі кинути двічі, але тренуватимуся далі.” “Чи слідкуєш за кар’єрами силачів? Хто твій кумир?” “Так, слідкую, але найбільше серед усіх силачів люблю Івана Силу (Іван Федорович Фірцак (1899–1970) – легендарний український богатир, борець, боксер та цирковий артист із Закарпаття, визнаний у 1928 році найсильнішою людиною планети, – ред.). Багато разів передивлявся фільм про нього, читав книгу, був у Білках, де він народився та жив. Люблю його силові трюки, проте поки що не можу їх повторити (Фірцак-Кротон підкорював глядачів силовими трюками, серед яких – згинання арматури, розривання ланцюгів та утримування автомобіля на собі, – ред.).” “Тебе називають другим Іваном Силою саме тому?” “Це давно і якось само собою до мене приклеїлося, – і так, мені це дуже приємно. Я хотів би мати таку популярність, яку мав свого часу Іван Сила,” – каже 12-річний силач із Закарпаття Василь Маєвський. Щиро йому бажаємо, щоб його популярність була ще більшою! Діти, Мукачево, Рекорд, Спорт, Закарпаття — ### Порада від АіФ UA: Ця новина надихає і показує, що завдяки наполегливості, правильному підходу до тренувань та підтримці близьких, навіть у юному віці можна досягти вражаючих результатів. Історія Василя Маєвського мотивує молодь займатися спортом, ставити амбітні цілі та працювати над їх досягненням. Вона також підкреслює важливість розвитку спортивної інфраструктури на місцевому рівні.
Джерело: www.ukrinform.ua