Правоохоронні органи все ще застосовуються для навмисного утиску підприємництва, проте більшість суддів відчувають, коли розслідування сфабриковане. Колишній суддя Олександр Ситников поділився інформацією про те, як ідентифікувати тиск на бізнес та про відгук суддів.
Правоохоронні органи досі залучені до незаконного переслідування та тиску на підприємництво, стан речей не змінився. Разом з тим, за його словами, судді завжди здатні відрізнити фіктивну справу. Таку точку зору в ексклюзивному коментарі УНН висловив суддя Вищого адміністративного суду у відставці, правник Олександр Ситников.
Схема, як функціонувала для відбирання бізнесу, так і продовжує діяти. І там, де необхідно, ці провадження до суду не доходять. Вони перебувають у підвішеному стані роками
– підкреслив Олександр Ситников.
З його слів, значна частина суддів усвідомлює, коли кримінальне провадження має ознаки замовлення, однак відповідь на це може відрізнятися.
Я б висловився наступним чином, що майже кожен суддя, ну не кожен, велика частина суддів відчуває, де розслідування сфабриковане. Лише реакція кожного судді індивідуальна у зв’язку з цим. Хтось розуміє її і ставить на місце цих осіб (ініціаторів незаконного переслідування – ред.). Дехто може долучатися до цієї схеми і таке також трапляється
– роз’яснив екс-суддя.
Він навів приклад з особистої практики, коли як адвокат заперечував проти арешту майна юридичної особи, котра фактично не була причетна до кримінального провадження. Зі слів Ситникова, слідчий суддя обґрунтувала накладення арешту великою зайнятістю та тим, що “не помітила” відсутності зв’язку компанії зі справою. “Але тут завжди є два варіанти: або дійсно не помітила, або цілеспрямовано не побажала помітити”, – відзначив юрист.
На думку екс-судді, правоохоронці часто не мають бажання передавати навмисні кримінальні провадження до суду, оскільки усвідомлюють їхню вразливість і що вони будуть спростовані в суді стороною захисту.
Слід наголосити, що в умовах воєнного стану затягування слідства стає ще більш дієвим методом переслідувань, оскільки провадження можуть тривалий час перебувати без руху, спричиняючи постійний пресинг на підприємництво.
Основні індикатори замовних проваджень
Президент Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Невʼядомський у коментарі УНН розповів про основні прикмети сфабрикованого кримінального провадження. Найважливішою з них є акцентування уваги слідства не на зборі доказів, а на тиску на підприємницьку діяльність.
Для цього слідчі використовують такі інструменти як арешти устаткування та техніки, що зупиняє роботу компанії.
Окрему увагу юрист акцентував на практиці частих викликів працівників на допити, які застосовуються для психологічного впливу та творення атмосфери постійної напруженості всередині компанії, а також затягування слідства.
Досвідчений захисник зможе встановити, чи є провадження навмисним. Основні ознаки: зосередження слідчих на здійсненні впливу, а не зборі доказів; накладення арештів та обрання запобіжного заходу як самоціль, зупинення підприємницької діяльності шляхом вилучення обладнання, компʼютерів (замість копіювання інформації), часті виклики співробітників на допити для посилення напруги, розповсюдження відомостей про кримінальне провадження через підконтрольні ЗМІ, зволікання у справі (якомога довше не направляти провадження до суду, щоб не передавати контроль за ним суду), не вручення підозри (це не активує строки слідства, а у воєнний час справа під підозрою може тривати вічно)
– зауважив Невʼядомський.
Справи проти групи авіакомпаній “Константа” як зразок навмисного переслідування
Такі пояснення колишніх суддів дозволяють зробити висновок, що ряд ідентичних справ, які розслідуються правоохоронцями стосовно групи авіакомпаній “Константа” є нічим іншим як незаконним переслідуванням на замовлення.
Як раніше повідомляв УНН, наприкінці 2022 року Національна поліція розпочала кримінальне провадження №12022000000001276 щодо групи авіаційних компаній, зокрема – “Авіакомпанії Константа”. Формально розслідування стосується начебто сприяння державі-агресору та привласнення майна. Справа була відкрита на підставі заяви голови ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, якого пов’язують з компанією “Українські вертольоти”.
У зверненні він повідомив про “теорію змови”, спрямовану начебто на ослаблення економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, котре, до речі, досі перебуває у державній власності. Разом з тим, за майже чотири роки слідства жодних доказів, які б підтвердили ці заяви, не було виявлено.
Незважаючи на те, що злочини за статтею 111-2 ККУ належать до компетенції СБУ, провадження до 2025 року розслідувало Головне слідче управління Нацполіції, після чого його передали до СБУ. Паралельно слідчі ініціювали масові обшуки, конфіскацію техніки та арешти рахунків компаній, що фактично зупинило господарську діяльність і призвело до розірвання контрактів, зокрема і для ЗСУ та міжнародних гуманітарних місій.
Як зазначили судді – зупинка діяльності підприємств без обʼєктивних причин – це одна із основних ознак навмисного переслідування та тиску на підприємництво.
Впевненості додає й те, що це не єдине кримінальне провадження, яке розслідується СБУ стосовно групи компаній “Константа”. Служба безпеки, а також Державне бюро розслідувань вже досліджували аналогічні справи проти цих підприємств, відкриті на підставі звернень вже згаданої ГО “Рада ветеранів АТО”. Тоді складу злочину правоохоронці не встановили і кримінальні провадження закрили.
Крім того, за інформацією УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно підтвердили відсутність підстав для застосування санкцій до групи компаній “Константа”.
Представники підприємств підкреслюють, що всі іноземні контрагенти, зокрема в ОАЕ, з якими вони співпрацюють, проходили суворий міжнародний комплаєнс і жоден державний банк не фіксував сумнівних фінансових операцій.
Необхідно зауважити, що ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій і неприбуткових організацій, а також виконує замовлення для держав-партнерів, зокрема з країн НАТО. Компанія є одним із провідних операторів літаків “Антонов” та експлуатантом найбільшого парку Ан-26, що робить її вагомою частиною української авіаційної потужності. На підприємстві створено повний цикл обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН та має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, отже відповідає найвищим міжнародним стандартам. Авіакомпанії групи регулярно проходять перевірки та аудити ООН у межах процедур відбору й нагляду за підрядниками, що додатково підтверджує відповідність вимогам прозорості.
Інші підприємства, що входять в групу компаній, мають статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період під час дії воєнного стану, наданий Державною авіаційною службою України. Крім того вони мають статус критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, який надало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Дослідження історії переслідування групи авіакомпаній “Константа” і сукупність виявлених фактів дозволяють розглядати згадані кримінальні провадження як такі, що мають ознаки саме переслідування на замовлення із залученням правоохоронних органів Багаторічне слідство без доведених фактів, зміна підслідності, паралельні обшуки та арешти, попереднє закриття аналогічних справ іншими слідчими – усе це формує системну картину, а не випадковий збіг обставин.
Особливої ваги цій ситуації додає специфіка діяльності компаній, а саме виконання міжнародних гуманітарних контрактів, співпраця з державами-партнерами, виконання оборонних контрактів. Параліч роботи критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, які серед іншого також займаються авіабудуванням має наслідки не лише для окремого бізнесу, а й для обороноздатності, міжнародної репутації та виконання Україною зовнішніх зобов’язань.
У підсумку проблема виходить за межі окремого кейсу. Мова йде про баланс між повноваженнями правоохоронних органів і гарантіями захисту підприємницької діяльності. Якщо кримінальний процес використовується як інструмент конкурентної боротьби або адміністративного впливу, це руйнує довіру до правоохоронної та судової системи в цілому. В умовах війни така практика створює додаткові ризики для економічної стійкості держави і очевидно потребує негайної інституційної відповіді.