Екс-суддя Денис Нев’ядомський розповів, як виявити замовні кримінальні провадження, що застосовуються з метою впливу на підприємництво. Він перерахував прикмети таких справ, а саме акцент слідчих на психологічному тиску, а не на отриманні доказів, арешти власності та гальмування слідства.
Підприємства нерідко вдаються до конкурентної боротьби та втягують у це правоохоронні структури. За допомогою сфабрикованих кримінальних розслідувань недобросовісні учасники ринку прибирають суперників та захоплюють сфери впливу. УНН запитав у колишнього судді Дениса Нев’ядомського, як ідентифікувати замовлені кримінальні справи.
Згідно зі словами Нев’ядомського, кваліфікований адвокат може швидко зрозуміти, що кримінальна справа має замовний характер. Головною відмінністю є концентрація слідчих не на отриманні доказів, а на впровадженні систематичного тиску на фірму та її працівників.
У переліку звичайних методів такого тиску Нев’ядомський назвав арешти активів, зокрема обладнання, що зупиняє роботу компанії.
Особливу увагу юрист акцентував на практиці регулярних викликів співробітників на опитування, які застосовуються для психологічного впливу та утворення атмосфери постійної тривоги всередині компанії.
Іншою типовою особливістю сфабрикованих справ суддя у відставці назвав навмисне уповільнення розслідування, щоб якомога довше слідчі не втрачали контроль над кримінальним процесом. При цьому часто у замовних справах повідомлення про підозру фігурантам не вручається, що не дає старт процесуальним термінам слідства.
Досвідчений правник зможе встановити, чи є справа замовленою. Головні показники: зосередженість слідчих на здійсненні пресингу, а не отриманні доказів; накладення арештів і вибір запобіжного заходу як самоціль, зупинення підприємницької діяльності шляхом вилучення устаткування, техніки (замість копіювання інформації), регулярні виклики співробітників на допити для посилення напруженості, розповсюдження даних про кримінальну справу через підконтрольні ЗМІ, зволікання у справі (якомога довше не передавати справу до суду, щоб не віддавати контроль за нею суду), не вручення підозри (це не починає преклюзивні строки розслідування, а у воєнний час справа під підозрою може тривати безкінечно)
– зауважив Нев’ядомський.
У такій ситуації, за словами юриста, власник підприємства, проти якого розслідується замовне кримінальне провадження, може усвідомити, з ким у нього розбіжність інтересів.
Сфабриковані справи проти групи авіаційних фірм
Одним із чітких прикладів замовного переслідування та впливу на підприємництво є справа проти ряду авіаційних компаній. Як повідомляло раніше УНН, в кінці 2022 року Національна поліція розпочала кримінальне розслідування №12022000000001276 щодо групи авіаційних компаній, зокрема – “Авіакомпанії Константа”. Офіційно розслідування стосується нібито допомоги державі-агресору та незаконного заволодіння майном. Справу було порушено за заявою керівника ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, якого пов’язують з компанією “Українські вертольоти”.
У заяві він розповів про “теорію змови”, спрямовану начебто на послаблення економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, яке, до речі, далі знаходиться у державній власності. Разом з тим за майже чотири роки розслідування жодних фактів, які б підтверджували ці заяви, не було встановлено.
Незважаючи на те, що злочини за статтею 111-2 ККУ відносяться до компетенції СБУ, провадження до 2025 року розслідувало Головне слідче управління Нацполіції, згодом його передали до СБУ. Паралельно слідчі ініціювали великі обшуки, вилучення обладнання та арешти рахунків компаній, що фактично зупинило господарську діяльність і призвело до зриву контрактів, зокрема й для ЗСУ та міжнародних гуманітарних місій.
Варто зазначити, що аналогічні кримінальні провадження, відкриті за тими ж заявами ГО “Рада ветеранів АТО” у СБУ та ДБР, раніше вже були закриті через відсутність складу злочину. Крім того, за відомостями УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно підтвердили відсутність підстав для введення санкцій до групи компаній “Константа”.
У компаніях підкреслюють, що всі іноземні контрагенти, зокрема в ОАЕ, проходили строгий міжнародний комплаєнс, а жоден державний банк не зафіксував сумнівних фінансових операцій.
ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій і некомерційних організацій, а також виконує замовлення для держав-партнерів, наприклад з країн НАТО. Компанія є одним із головних операторів літаків “Антонов” та експлуатантом найбільшого парку Ан-26, що робить її важливою складовою української авіаційної спроможності. На підприємстві організовано повний цикл обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН та має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, отже відповідає найвищим міжнародним вимогам. Авіакомпанії групи регулярно проходять перевірки та аудити ООН в рамках процедур відбору та нагляду за підрядниками (vendor due diligence, performance та compliance‑аудити), що ще раз підтверджує відповідність вимогам прозорості. Високий ступінь довіри міжнародних партнерів доводиться призначенням генерал-майора армії США у відставці Девіда Л. Гранжа головою наглядової ради у 2024 році.
Авіакомпанії групи мають статус критично важливих підприємств для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, наданий Державною авіаційною службою України. Також авіакомпанії мають статус критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, наданий Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Авіаційна сфера – стратегічний елемент інфраструктури України, що має вирішальне значення як у воєнний час, так і після його завершення. Підприємства сектору підтримують і збільшують обороноздатність держави, наповнюють бюджет податками та гарантують працевлаштування як у своїй сфері, так і в суміжних. Авіація є каталізатором технологічного прогресу України, спираючись на нововведення та унікальний досвід фахівців, накопичений десятиліттями професійного розвитку.
Тиск на стратегічні українські підприємства через очевидно сумнівні та затягнуті кримінальні провадження – це не тільки проблема конкретного бізнесу. Це руйнування спроможностей секторів, які працюють на обороноздатність, гуманітарні місії, міжнародну довіру та майбутню відбудову країни. Ліквідація або параліч стратегічного українського бізнесу може бути вигідним державі-агресору і має розглядатися як фактор ризику, що вимагає особливої уваги з боку інституцій.
У цій ситуації ключовим є недопущення застосування правоохоронної системи як інструменту конкурентних воєн: потрібні прозорість процесуальних рішень, повернення вилученого майна та обладнання, дотримання термінів і належний судовий контроль. Захист стратегічної авіації під час війни – це захист держави.