В Україні розкрили ряд резонансних медичних інцидентів, які похитнули віру в систему охорони здоров’я. Серед них – справа “ДоктораПі”, махінації з пересадкою органів і обвинувачення лікарів клініки “Odrex” у неналежному виконанні обов’язків.
Українська медична сфера тривалий час була закритим співтовариством, де внутрішні прорахунки приховували за латинськими термінами, а корпоративна етика цінувалася більше, ніж закон. Однак з роками розкрилися імена, які трансформували образ лікаря з рятівника в учасника кримінальної хроніки. Ці випадки не просто перелік правопорушень, а хроніка того, як амбіції, користолюбство та відчуття вседозволеності руйнують найцінніше – право людини на життя і справедливість. Про найрезонансніші скандали в медичній галузі читайте в матеріалі УНН.
Хронологія руйнування образу лікаря в уявленні суспільства починається з фігури майже легендарної – Андрія Слюсарчука, відомого як “Доктор Пі”. На початку 2010-х Україна з цікавістю спостерігала за “генієм”, який нібито запам’ятовував мільйони чисел і демонстрував надзвичайні здібності в нейрохірургії.
Його запрошували на телевізійні ефіри, йому аплодували в університетських залах, він отримував державні нагороди. Здавалося, країна знайшла власного медичного обдарованого.
Але за блискучим виглядом ховалася пустка. Розслідування встановило: Слюсарчук не мав повної медичної освіти. Незважаючи на це, він проводив складні оперативні втручання і “лікував” пацієнтів. У 2014 році суд визнав його винним за фактом незаконної лікарської діяльності та причетності до смерті двох пацієнтів: 50-річного чоловіка і трирічної дитини. Йшлося про недбалість, що призвела до трагічних наслідків. Також у вироку були вказані шахрайство та фальсифікація документів.
Ця подія стала шоком не тільки через масштаб обману, а й через масштаб замовчування. Як система дозволила самозванцю роками оперувати, виступати на державному рівні і формувати імідж “суперлікаря”? Де були механізми перевірки дипломів, кваліфікації, допуску до практики?
Навіть після вироків і апеляцій справа не зникла з інформаційного простору: у 2024 році судові рішення щодо окремих епізодів знову спричинили хвилю обговорень. Але незалежно від юридичних деталей, “Доктор Пі” залишився символом епохи, в якій харизма виявилася більш переконливою, ніж професійна ліцензія.
Після Слюсарчука суспільство навчилося ставити питання. Однак довіра вже була підірвана.
Михайло Загрійчук: нелегальна трансплантологія
Коли здавалося, що дно медичної етики вже досягнуто, країну потряс скандал у найбільш чутливій галузі – трансплантології. У 2024 році правоохоронні органи повідомили про підозру колишньому заступнику міністра охорони здоров’я Михайлу Загрійчуку та ряду інших медиків. За інформацією слідства, мова йшла про можливе втручання в інформаційну систему трансплантації та махінації з чергою на пересадку органів.
Трансплантація – це сфера, де пацієнт буквально живе від дзвінка до дзвінка. Де родини погоджуються на посмертне донорство, вірячи, що система чесна. Де кожен протокол – питання життя і смерті.
Після вручення підозр Загрійчуку та його спільникам, частина лікарень фактично призупинила операції з посмертного донорства. Медики навіть не підписували документи, побоюючись кримінальних ризиків. Галузь, яка роками боролася за довіру, опинилася в стані паралічу. Пацієнти, які чекали на серце або нирку, залишилися заручниками не тільки хвороби, а й кризи довіри.
Після широкої медійної популярності цього кейсу в свідомості українців знову виникли легенди про “чорних трансплантологів”, і цього разу вони отримали реальні прізвища.
Віталій Русаков і Марина Бєлоцерковська: лікарі скандальної Odrex
Якщо історія Слюсарчука була символом фальшивого генія, то “Справа Odrex” стала символом кризи довіри до приватної медицини. Поштовхом до публічного скандалу стала смерть у жовтні 2024 року одеського бізнесмена і забудовника Аднана Ківана. Останні шість місяців життя (з травня по жовтень 2024) він проходив лікування від онкології саме в приватній клініці “Одрекс”.
Після його смерті правоохоронці повідомили про підозру двом лікарям: завідувачу хірургічного відділення Віталію Русакову та лікарю-онкологу Марині Бєлоцерковській. Їм закидають ч.1 ст. 140 КК України – неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило смерть пацієнта. На даний момент справа передана до суду для розгляду по суті.
Приморський районний суд Одеси продовжив обом лікарям запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Русаков також усунений з посади завідувача хірургічного відділення. А Бєлорківська звільнилася з Odrex і зараз працює в столичній клініці Denis, де зараз консультує онкохворих “зі знижкою” – замість 3331 грн потрапити на запис до скандального онколога можна за 2998 грн.
За інформацією Офісу Генерального прокурора, позиція слідства ґрунтується на висновках комісійної судово-медичної експертизи. У повідомленні зазначено, що при наданні медичної допомоги пацієнту лікарі не забезпечили належного реагування на ознаки ускладнень і своєчасне лікування. Також відомо, що після оперативного втручання пацієнту не була призначена обов’язкова післяопераційна антибактеріальна терапія. Саме відсутність своєчасних антибіотиків могла сприяти розвитку інфекційного процесу, який згодом переріс у сепсис. Крім того, слідство перевіряє інформацію щодо проведення процедур, які могли бути протипоказані на фоні системного запалення і тяжкого стану пацієнта. Зокрема мова йде про хіміотерапію, яку призначала Марина Бєлоцерковська.
Ця справа має ще й особистий аспект. За інформацією журналістів, Русаков був давнім другом родини Ківанів. Є інформація, що Ківан за життя робив Русакову цінні подарунки: квартиру з ремонтом і новеньке авто Lexus. У той же час сам Русаков після смерті свого пацієнта заявляв, що нібито не має відношення до його лікування.
Тетяна Крупа: білий халат як засіб торгівлі інвалідністю
Фінальним акордом в цій симфонії професійного цинізму стала справа Тетяни Крупи – керівниці Хмельницької МСЕК. Восени 2024 року під час обшуків правоохоронці виявили у неї готівку на мільйони доларів. У публічному просторі з’явилися кадри пачок купюр, що лежали на ліжках, і відео, як частину грошей викидали просто з вікон.
За інформацією слідства, мова йшла про незаконне збагачення і можливі махінації з висновками про інвалідність. У воєнний час це звучало особливо обурливо. Поки одні втрачали здоров’я на фронті, інші, за підозрою правоохоронців, могли “купувати” статус і “відкошувати” від армії.
МСЕК – це система, яка визначає долю тисяч людей: пенсії, соціальні виплати, звільнення від служби. Коли вона перетворюється на інструмент заробітку, руйнується не тільки медична етика, а й у суспільства руйнується уявлення про справедливість.
Скандал навколо Крупи став поштовхом для дискусій про ліквідацію або реформування МСЕК. Але головне – він закріпив у масовій свідомості образ лікаря як посадовця, що торгує рішеннями.
Чи можливе відновлення довіри до української медицини?
Ці історії – від фальшивого нейрохірурга до мільйонерки з МСЕК – малюють складний і болісний портрет української медицини. У кожній з них є жертви: конкретні пацієнти, родини, які втратили близьких, люди, які чекали на трансплантацію, військові, для яких довідка означала долю.
Коли пацієнт заходить у кабінет лікаря, він приносить з собою не тільки історію хвороби, а й віру в професіоналізм і порядність. Кожен гучний скандал відбирає частину цієї віри. Поки суди ставлять крапки в конкретних справах, суспільству доводиться відповідати на більш складне питання: чи зможе білий халат знову стати символом захисту, а не підозри? Бо медицина без довіри – це система без імунітету.