В Україні після завершення опалювального сезону прогнозується збільшення вартості електричної енергії та інших комунальних послуг. НБУ обґрунтовує це потребою відбудови енергетичної інфраструктури після руйнувань.
По завершенню опалювального періоду, ймовірно, можуть піднятися ціни на електричну енергію для населення і тарифи на інші комунальні послуги. Про це повідомляється у свіжому інфляційному огляді НБУ за січень, інформує УНН.
Деталі
У звіті зазначено, що потреба у відбудові об’єктів генерації та розподілу електрики, а також інфраструктури газовидобутку після значних пошкоджень підвищує вірогідність перегляду тарифів на послуги ЖКГ. Це, в свою чергу, вплине на динаміку адміністративно регульованих цін.
Обговорюючи Інфляційний звіт НБУ за січень 2026 року, де передбачається ймовірне зростання цін на електроенергію після закінчення опалювального сезону, заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України Андрій Закревський в коментарі для УНН роз’яснив логіку утримання поточних тарифів.
Ми утримували тарифи з дуже простої причини. Коли вся сила російської армії направлена на знищення українського населення та житла, ми попередили міжнародних партнерів, зокрема МВФ, що не будемо піднімати ціни на зиму, щоб допомогти людям і не створити додатковий важіль для ударів, які наносять росіяни
– повідомив Закревський.
Разом з тим він підкреслив, що ситуація може змінитися.
Потрібно розуміти, що на наступний рік можемо опинитися в становищі, коли немає на що спиратися. У нас нищать житловий фонд, знищують міста, домагаються того, щоб українці виїхали зі своєї землі
– відзначив експерт.
За його словами, рішення не підвищувати тарифи було винятковим.
Не збільшувати для звичайного українця вартість електроенергії було справедливо і зрозуміло для всіх. Під час війни ніхто навіть не вимагав підняти ціни. Були розмови, але не більше
– зауважив заступник директора Асоціації.
Він також порівняв поточну ситуацію з минулими роками.
Раніше Міжнародний валютний фонд восени завжди говорив про необхідність підвищення цін на електроенергію. Зараз ніхто цього навіть не зачіпав, тому що було зрозуміло, що це допомога росіянам
– зазначив Закревський.
В той же час експерт наголосив, що у випадку продовження війни тарифне питання не зникає.
Якщо війна триває, вартість електроенергії знову стає ризиком. Або наші донори та партнери повинні покривати ці витрати, або ми повинні піднімати ціни, тому що купувати умовні трансформатори не буде за що. Все залежить від партнерів
– підсумував він.
Натомість, іншу точку зору в коментарі для УНН висловив виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України” Святослав Павлюк. Він розповів, як імпорт електроенергії впливає на вартість та чому поточна модель є нежиттєздатною.
Скільки насправді коштує електроенергія для населення
За словами експерта, у платіжках українців вже зараз можна побачити реальну ринкову ціну електроенергії, яка значно перевищує той тариф, що фактично оплачує населення.
У рахунках відображається загальна вартість електроенергії на рівні близько 10 гривень за кВт, однак споживач сплачує лише частину цієї суми. Решта компенсується через різні механізми – тарифи операторів системи передачі та розподілу, а також через так звані ПСО (покладання спеціальних обов’язків).
Питання не в тому, чи потрібно збільшувати тариф на електроенергію. Питання в тому, чи потрібно зменшувати або скасовувати кроссубсидії, які існують сьогодні. У платіжках вже зараз написано, що реальна вартість електроенергії – близько 10 гривень за кіловат-годину, але споживач платить лише 4–5 гривень. Решту доплачують інші учасники ринку – “Енергоатом”, “Укргідроенерго”, “Укренерго”, бізнес. Формально це не бюджетні кошти, але по факту – це ті самі державні гроші
– зазначає Святослав Павлюк.
Кроссубсидії замість ринку
Святослав Павлюк підкреслює: головна проблема полягає не в самому тарифі, а в системі кроссубсидування, яка спотворює ринок.
Через цю модель населення не бачить справжньої ціни електроенергії, а держава змушена постійно компенсувати різницю непрямими способами. У підсумку це ті самі бюджетні кошти, лише розподілені складними та непрозорими механізмами.
Імпортна електроенергія: у рази дорожче
Окрему увагу експерт звертає на імпорт електроенергії, до якого Україна змушена вдаватися через руйнування енергетичної інфраструктури.
За його словами, у разі повноцінного ринкового ціноутворення вартість електроенергії може сягати близько 15 гривень за кВт ще “на вході”. Після додавання тарифів на передачу, розподіл та ПДВ кінцева ціна перевищує 20 гривень за кВт.
При цьому на ринку фактично відсутня конкуренція – є дефіцит ресурсу, і споживач змушений купувати електроенергію за тією ціною, яка є.
Чому після війни платіжки можуть “злетіти”
Експерт попереджає: поточна модель є тимчасовою і штучною. Якщо після закінчення війни держава різко відмовиться від дотацій, платіжки можуть зрости дуже швидко і болісно для населення.
Водночас він наголошує, що тарифи не мають бути інструментом соціальної політики – для цього існують субсидії. Саме адресна допомога, а не занижені тарифи, дозволяє захистити вразливі верстви населення без руйнування економіки галузі.
Тарифи не є інструментом соціальної допомоги – для цього існують субсидії. Коли ми занижуємо ціну для всіх, ми субсидуємо неефективне споживання і відлякуємо інвестиції. Можливо, базове споживання має залишатися доступним, але все, що понад норму, повинно оплачуватися за ринковою ціною. Це стимулює людей інвестувати в енергоефективність, власну генерацію і накопичувачі
– зазначив Святослав Павлюк.
Святослав Павлюк звертає увагу, що подібний шлях уже пройшли інші країни регіону, зокрема Молдова, яка має значно слабшу економіку, ніж Україна. Попри це, країна змогла перейти до більш ринкових тарифів, поєднавши їх із механізмами соціального захисту населення.
Молдова – це ще бідніша країна, ніж Україна, але вони якось це пережили. Вони пішли в повні тарифи, водночас запровадивши адресну підтримку для людей. Людям сказали правду. У нас же всі бояться сказати правду, і ми продовжуємо субсидувати абсолютно неефективне споживання
– зазначив виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України».
Інвестиції йдуть повз населення
Через низькі тарифи для побутових споживачів інвестиції в енергетику спрямовуються переважно на комерційний сектор. Бізнес встановлює генератори, сонячні станції, акумулятори, тоді як у житловому секторі інвестицій практично немає – за поточної ціни електроенергії це економічно невигідно.
На думку Павлюка, це консервує неефективне споживання та гальмує енергетичну модернізацію країни.
Будь-які інвестиції, які сьогодні відбуваються в енергетичному секторі, ідуть не в сегмент для населення, а виключно в комерційний сектор. Бізнес може собі дозволити встановлювати генератори, сонячні електростанції, акумулятори й таким чином зменшувати залежність від мережі. Для населення ж ніхто не інвестує, тому що за ціни близько 4,6 гривні за кіловат-годину електроенергія економічно не стимулює жодних вкладень
– каже він.
Можлива модель майбутнього
Як один із можливих варіантів, Святослав Павлюк допускає впровадження диференційованого підходу до тарифоутворення: базовий обсяг споживання на рівні близько 80 кВт на місяць може оплачуватися за чинним пільговим тарифом близько 4,6 грн за кВт, тоді як усе споживання понад цей обсяг – за ринковою ціною, яка нині може становити 12–15 грн за кВт. За його словами, така модель дозволяє зберегти доступну електроенергію для мінімальних побутових потреб і водночас стимулює скорочення надмірного споживання, інвестиції в енергоефективність, встановлення власної генерації та систем накопичення енергії.