Пенсійна трансформація, ініційована урядом в Україні, включає в себе перехід до бальної системи, відокремлення особливих пенсій у спеціальне бюджетне фінансування та запуск системи накопичень, але її успішність обумовлена точними обчисленнями, можливістю бюджету покривати зростання витрат і вірою громадян на фоні демографічних і військових загроз.
В Україні знову звернулись до задуму значної пенсійної зміни: замість теперішньої моделі пропонують бальну систему, спеціальні пенсії перевести на окреме бюджетне утримання, а ще ініціювати систему накопичень. Разом з тим, головні питання лишаються невирішеними: скільки це обійдеться державі, чи зможе бюджет витримати збільшення допомоги Пенсійному фонду і чи зможе реформа створити справжні мотиви працювати “офіційно” на фоні демографічних втрат і військових ризиків.
Аби розібратись у питанні, репортери УНН провели розмову з провідним економістом Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимиром Дубровським.
Пенсійна реформа-2026: що саме планують змінити в Україні
Українська пенсійна система знову наближається до етапу перезавантаження, але цього разу йдеться не лише про наступну індексацію або “підтягування” мінімальної виплати. У моделі, що обговорюється у відповідному міністерстві, одночасно змінюється механізм нарахування, логіка стимулів для платників ЄСВ і конфігурація ролі держави як гаранта.
Як пояснює Володимир Дубровський, “змінюється доволі багато і модель, яка зараз існує, й індексації з інфляцією. Запроваджується система балів”.
Головна ідея – зробити зв’язок між внеском і майбутньою пенсією “зрозумілішим” та більш передбачуваним, а також винести частину теперішніх обов’язків держави за межі солідарної системи.
Балова система: намагання прив’язати пенсію до економіки, а не до політики
У розмові з УНН фахівець пояснює: запропонований перехід до балів — це спроба переробити пенсійну формулу так, щоб вона не залежала від ручних рішень і безперервних “латок” бюджету.
Людина за кожний свій внесок отримує конкретну кількість балів, які збираються, а під час виходу на пенсію вони наповнюються у залежності від середньої заробітної плати
– роз’яснює Дубровський.
Це важливий момент, оскільки середня заробітна плата в стабільній економіці може зростати швидше, ніж інфляція, отже, система намагається “підв’язати” пенсію до продуктивності та легального фонду оплати праці. Але тут відразу виникає залежність від двох факторів, які у воєнній економіці не гарантовані: швидкості відновлення і рівня тінізації.
Спецпенсії як окрема бюджетна програма: розподіл потоків і політичний спір
Другий великий блок, про який говорять у зв’язку з впровадженням трикомпонентної пенсії, — це винесення спеціальних пенсій із солідарної системи.
Провідний економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна каже прямо:
“Державні програми так званих спеціальних пенсій працюють як відкладений бонус для прокурорів, суддів”.
Аргумент “за” – спецпенсії та пенсії військових мають фінансуватися як окрема державна програма, де кошти надходять з бюджету за рахунок коштів відповідних міністерств, а не за рахунок Пенсійного фонду. Тобто йдеться не про відміну зобов’язань, а про зміну джерела фінансування та більш прозору політичну відповідальність.
Аргумент “проти” – це конфлікт інтересів із впливовими групами та ризик, що перенесення витрат у бюджет не зменшить витрати, а лише змінить “кишеню”, з якої їх беруть. Для українців тут ключове питання: чи стане таке введення у бюджет спецпенсій реальною економією для солідарної системи, чи лише бухгалтерською перестановкою.
Мінімальна пенсія 6 тис. грн: на чому базуються розрахунки
Володимир Дубровський, відповідаючи на питання про обчислення розміру “мінімалки” та витрат на неї відповідає відверто: цілеспрямовано розрахунків не робив, але побоюється, що витрати з державного кошторису будуть все ж таки більшими, ніж суми, на які зараз розраховує Уряд.
Фахівець припускає, що частину ефекту можуть дати саме зміни зі спецпенсіями, але й зауважує, що вони вже частково фінансуються через державний трансферт.
Для бюджету це означає одне: актуальне питання наразі не в тому, чи з’явиться взагалі кошторисний дефіцит, а в тому, наскільки збільшиться потреба в дотаціях Пенсійному фонду.
Джерела фінансування: ставка на зростання або на більші дотації
Розмовляючи про пенсійну реформу в Україні, фахівець у галузі економіки Володимир Дубровський називає декілька сценаріїв.
Оптимістичний полягає у швидкому економічному підйомі у сукупності з детінізацією. Тоді теоретично дотації можна навіть зменшувати. Але базове очікування співрозмовника УНН інше.
Йдеться, швидше за все, про збільшення дотацій з бюджету, в тому числі дотацій на накопичувальну систему
– каже економіст.
Це ключова розвилка. Якщо бюджет і так функціонує в режимі значного дефіциту через війну, то будь-яке додаткове навантаження створює конкуренцію між соціальними витратами та оборонними й відновлювальними потребами. І саме тут реформа або має проявити економічну логіку (стимули для платників, розширення бази ЄСВ), або перетворитися для українців на черговий рахунок “за все хороше”.
Накопичувальний рівень пенсій: інвестиції чи приховане фінансування держави?
Накопичувальну компоненту в Уряді подають як третій елемент, що має забезпечувати так звану “додаткову пенсію”. Водночас Володимир Дубровський, коментуючи цей момент, застерігає:
“Якщо накопичувальний рівень фактично буде зосереджений у державному фонді, кошти можуть піти переважно в ОВДП, і тоді відсотки за цими інструментами стануть непрямим джерелом фінансування виплат”.
Для ринку капіталу це теж важливо. Якщо накопичувальні гроші “закільцьовуються” в держборг, система стає менш схожою на довгострокове інвестування в економіку і більше нагадує механізм бюджетної підтримки через борговий ринок. Формально це може діяти як фінансова дисципліна, але стратегічно – підмінює мету накопичень.
Чи мотивуватиме пенсійна реформа працювати “в білу”
Один із зазначених мотивів реформи – відновити відчуття справедливості: хто сплачує внески, той отримує помітно більше. І тут співрозмовник УНН прямо порівнює нову логіку з попередніми підвищеннями “мінімалки”, які, за його словами, “призводили тільки до зрівнялівки”.
Втім, він також вказує на проблему, яка може “з’їсти” половину стимулу для людини не отримувати “зарплату в конверті’: самозайняті та ФОПи, що сплачують ЄСВ із мінімальної зарплати, ризикують отримувати майже те саме, що й ті, хто не платив взагалі. моментом.
Тобто реформа може підсилити стимули для найманих працівників із “білою” зарплатою, але залишити відчутну несправедливість у сегменті мінімальних внесків. Для політики детінізації це слабке місце: саме там, де потрібен заохочувальний ефект, люди можуть не побачити вигоди.
Демографія та кредит довіри як головні ризики для пенсійної реформи
Найбільш жорстка частина розмови з експертом Володимиром Дубровським стосувалася фундадаментальної проблеми солідарних систем у країні зі зменшенням населення. Економіст пояснює це через внутрішній відсоток (internal rate of return).
IRR можна застосовувати до солідарної пенсійної системи як до “угоди” між людиною і державою: ви платите внески зараз, а потім отримуєте пенсію. Якщо демографія погіршується (менше платників на одного пенсіонера) або правила часто змінюються, “внутрішня дохідність” таких внесків може бути низькою, а інколи навіть від’ємною в сфері реальної купівельної спроможності.
Тут Дубровський підкреслює окремо: IRR у певних сценаріях в Україні був негативним або нижчим за депозити ще до повномасштабного вторгнення.
Після війни ситуація ускладнилася міграцією та демографічними втратами. І як це буде працювати, ніхто не може сказати
– каже економіст.
Другий системний ризик – довіра до держави як гаранта. Тут економіст говорить про репутацію та досвід знецінення заощаджень, а також про необхідність макроекономічної стабільності та стабільності правил гри. Без цього будь-яка реформа з балами й фондами буде сприйматися як чергова конструкція на папері, яку потім перепишуть під бюджетним тиском.
Військовий фактор, або чому нинішній баланс Пенсійного фонду частково штучний
Окремо експерт виділяє пояснення, яке часто випадає з публічних дискусій: зараз баланс Пенсійного фонду значною мірою підтримується внесками, що сплачуються з виплат військовим, і це названа неявна дотація.
Цей ефект тимчасовий. Після завершення війни кількість військових та структура виплат зміняться, і система повинна буде витримати перехідний період без цього підпору. Власне тому реформа не може бути зведена лише до нової формули: вона має передбачати, як перекрити майбутню діру в надходженнях без нескінченного збільшення бюджетних трансфертів.
У підсумку Володимир Дубровський каже, що в поточній логіці реформи є раціональне зерно: балова система може підвищити прозорість, відокремлення спецпенсій здатне зробити фінансування чеснішим, а накопичувальний рівень теоретично додає довгий горизонт планування. Але критичні ризики теж очевидні: фіскальне навантаження без оприлюдненої математики, загроза перетворення накопичень на інструмент фінансування держборгу, демографічне стискання та слабка довіра до державних гарантій.
Економічно ця реформа буде виправданою лише тоді, коли вона одночасно відповість на два питання: хто і скільки реально заплатить у найближчі 3 – 5 років, і чому громадяни мають повірити, що правила не змінять після першого ж бюджетного шторму. Люди помічають, коли їх годують обіцянками замість розрахунків.