На Всесвітньому економічному форумі в Давосі Україна має намір укласти домовленості про гарантії безпеки із США та щодо економічного відродження на $800 млрд. Президент Зеленський сподівається на підтримку документів, попри суперечливе ставлення Дональда Трампа.
У понеділок, 19 січня, у швейцарському Давосі розпочався 56-й Всесвітній економічний форум, який триватиме до 23 січня. Згідно з твердженнями фахівців, для України цьогорічний форум є чимось значно більшим, ніж просто платформою, яка визначатиме зовнішньоекономічний курс на поточний рік. Давос-2026 зараз не так про економіку, як про збройний конфлікт і захист. Це своєрідне дипломатичне поле битви, де офіційний Київ, США та країни-партнери вкотре намагатимуться зупинити воєнні дії на українській території. Чого очікувати Україні від цьогорічного глобального економічного форуму, з’ясовували УНН.
Відзначимо, що очільник держави Володимир Зеленський вже висловив свої очікування щодо Давосу-2026. Він впевнений, що саме на форумі країна матиме можливість зробити початковий крок до припинення війни.
“Зараз працюємо над двома документами. Група представників поїхала до Сполучених Штатів Америки доопрацьовувати певні матеріали, які стосуються гарантій безпеки. Якщо це буде ухвалено американською стороною, тоді буде можливе підписання під час Давоса”, – зазначив Зеленський 16 січня під час пресконференції.
Гарантії безпеки для України: чим може закінчитися політична гра Трампа в Давосі
Мова йде про надання надійних міжнародних гарантій безпеки для України. Офіційний Київ вже завершив роботу над проєктом двосторонньої угоди зі США про гарантії безпеки та прагне підписати його на найвищому рівні.
Як відзначив Президент України Володимир Зеленський, українська сторона фактично підготувала документ і чекає на “особисте “так” Дональда Трампа” (тобто політичну згоду від президента США). Давос обрали саме тією платформою, де мають намір залучити Трампа до спільної зустрічі із Зеленським та лідерами країн-союзниць – Німеччини, Франції, Італії, Великої Британії, Канади, а також керівництвом Єврокомісії.
Проте невизначеним аспектом залишається позиція самого Дональда Трампа. Незважаючи на намагання команди Зеленського отримати підтримку Білого дому, лідер Білого дому останнім часом публічно висловлюється критично стосовно Києва.
Так, в інтерв’ю Reuters він заявив, що, на його погляд, російський президент володимир путін “готовий укласти мирну угоду”, у той час як Україна “менш готова”. На запитання, чому мирні переговори досі не дали результату, Трамп відповів одним словом – “Зеленський”, натякнувши на нібито провину української сторони.
Ці заяви спровокували миттєву реакцію офіційної москви: у кремлі погодились із риторикою Трампа, відкрито назвавши Зеленського основною перешкодою для миру.
Офіційний Київ, зі свого боку, неодноразово акцентував: причина затягування війни – агресивні амбіції росії. Згідно з заявою Зеленського, прагнення москви знищити Україну свідчить про те, що їй потрібні не домовленості, а продовження агресії. Тому українська влада наполягає, що шлях до реального миру пролягає не через поспішні домовленості з агресором, а через посилення оборони та міжнародної підтримки України.
На тлі вищезазначеного, після Давосу Україна може зіткнутися з декількома новими сценаріями розвитку подій:
- укладення рамкової угоди про гарантії, якщо лідер США погодиться на створення сприятливих і безпечних умов для України;
- Вашингтон перекладає основну частину відповідальності за завершення війни в Україні на європейських союзників. При цьому США тримаються осторонь від проблеми;
- Сполучені Штати уникають будь-яких зобов’язань щодо бойових дій в Україні й офіційний Київ опиняється в “сірій зоні” після можливого перемир’я.
Економічні “відновлення та процвітання” України й Давос-2026: який документ планують підписати
Україна сподівається, що після завершення Всесвітнього економічного форуму в Давосі матиме змогу “підписати ключовий документ, який стосуватиметься економічного відновлення та довготривалого процвітання України”. Про це повідомляє Financial Times, посилаючись на джерела, обізнані з ходом переговорів.
За інформацією видання, йдеться про масштабну угоду щодо реконструкції країни обсягом приблизно 800 млрд доларів. Очікується, що підпишуть цей документ саме в Давосі, на полях економічного саміту, де зазвичай обговорюють глобальні фінансові та інвестиційні ініціативи.
Стратегія офіційного Києва полягає в тому, щоб стимулювати Сполучені Штати до активної підтримки, запропонувавши взаємовигідне партнерство.
За словами посла України у США Ольги Стефанішиної, робота над цією угодою відбувається окремо від підготовки до підписання безпекової. Розкривати більше подробиць про документ дипломат не стала.
Тим часом The Telegraph, посилаючись на власні джерела в політикумі та дипломатичних колах, пише про те, що саме європейські союзники запропонували укласти цю угоду в Давосі як нейтральному місці, і очікується, що документ підпишуть особисто Дональд Трамп і Володимир Зеленський. Документ може охоплювати довгострокові інвестиції США у відбудову зруйнованої інфраструктури, доступ американських компаній до українських природних ресурсів і проєктів розвитку.
Дональд Трамп, який неодноразово наголошував на своєму бізнес-мисленні, може прихильно поставитися до таких пропозицій української сторони. Власне, адміністрація Білого дому вже демонструє готовність пов’язувати підтримку України з економічною вигодою для Америки. Однак залишається питання: чи обмежиться Вашингтон лише фінансово-інвестиційними проєктами, уникаючи прямих безпекових зобов’язань? Іншими словами, план відновлення не повинен стати заміною оборонної підтримки, а лише її доповненням.
До речі, президент України Володимир Зеленський також підтвердив, що українська делегація перед Давосом працювала у Вашингтоні саме над двома взаємопов’язаними пакетами – безпековим та економічним. Якщо обидва документи будуть узгоджені, їх можуть урочисто підписати під час форуму або незабаром після нього.
Отже, у позитивному сценарії, укладення “Угоди про процвітання” дасть поштовх економічному відродженню і стане політичним сигналом беззастережної підтримки України з боку Заходу. Інвестування американського капіталу в українські проєкти створить додаткові гарантії, що Вашингтон буде зацікавлений у стабільності та безпеці на українській території.
Втім, слід враховувати і ризики: значні кошти від донорів будуть надходити лише за умови прозорості та реформ, а також після встановлення сталого миру. Окрім того, надмірний акцент на економіці без паралельного зміцнення обороноздатності може виявитися недостатнім стримувальним фактором для Росії.
Тому завдання Києва – переконати партнерів, що відбудова України та її безпека є нероздільними компонентами єдиного плану. Давос надає можливість представити це бачення світовим лідерам і закріпити його в конкретних домовленостях.
Мирні переговори з росією: чому крапки над “і” можуть розставити саме на форумі
Ще одна важлива для України тема, про яку говоритимуть у Давосі, швидше за все, не лише неофіційно, це переговори про мир з президентом рф володимиром путіним.
І тут вже зараз у коаліції союзників України стався розлад.
Деякі лідери Західної Європи дедалі гучніше говорять про необхідність залучити москву до діалогу. Зокрема, президент Франції Еммануель Макрон 6 січня заявив, що Париж працює над встановленням контактів із путіним “найближчими тижнями”.
А прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні підтримала цю ідею, запропонувавши призначити спеціального посланника ЄС для переговорів із кремлем.
Таку позицію поділив і новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який висловив надію на поступове “перебалансування відносин ЄС із Росією”.
Ці заяви свідчать: у провідних столицях Європи формується потреба у відновленні діалогу з москвою, навіть якщо міцний мир ще не досягнутий.
Водночас інший табір союзників рішуче заперечує проти передчасних поступок кремлю.
Велика Британія відкрито стала на перешкоді ідеї “раннього діалогу”. Очільниця МЗС Британії Єветт Купер 15 січня наголосила, що не бачить “жодних доказів, що Путін дійсно прагне миру”. Згідно з її словами, поки москва не продемонструє серйозної готовності припинити агресію, розмовляти з нею недоречно; натомість слід збільшувати військову допомогу Україні та тиск санкцій.
Аналогічної думки дотримуються країни Східної Європи та балтійські держави: будь-які переговори заради процесу лише легітимізують захоплення українських територій і дадуть Кремлю перепочинок.
Таким чином, у межах самого ЄС окреслилася лінія поділу: частина лідерів вважає за можливе сісти з путіним за стіл, інша частина вважає це небезпечним відхиленням від принципової лінії.
Наслідки домовленостей між союзниками на полях Давосу для України можуть стати не надто втішними. Якщо впливові столиці ЄС почнуть схилятися до компромісів із Путіним, зростає ризик тиску на Київ погодитися на невигідні умови миру.
З іншого боку, жорстка позиція таких союзників, як Британія, Польща, країни Балтії та скандинавські держави, дає Україні дипломатичну підтримку. Їхній меседж зрозумілий: переговори з агресором можливі лише після зміни його поведінки, а не ціною односторонніх поступок.
Саме тому Давос-2026 для України стає не стільки економічним форумом, скільки випробуванням на міцність західної коаліції та на здатність Києва “об’єднати” безпеку й відбудову в єдиний пакет.
Ключова інтрига зводиться до того, чи трансформується прагматизм Дональда Трампа на реальні безпекові зобов’язання, а не лише на інвестиційні обіцянки під майбутні контракти.
Паралельно Європа вступає у фазу внутрішньої дискусії про допустимість діалогу з москвою, і результат цієї дискусії напряму визначатиме, чи посилиться тиск на Україну щодо компромісного миру, чи навпаки буде закріплена лінія на примус росії до зміни поведінки.
У підсумку, головний актив України на полях Давоса, це здатність нав’язати партнерам просту логіку: інвестиції працюють лише там, де є гарантії безпеки, а мир можливий лише там, де агресор позбавлений стимулів продовжувати війну. Якщо ці дві формули не зафіксують у конкретних рішеннях і документах, Давос ризикує увійти в новітню історію України гучними заявами, але незначними реальними діями.