Христина Тоткайло, у якої батько пішов з життя після терапії в “Одрексі”, вказала, що позов медзакладу до УНН являє собою тиск на мас-медіа. Медзаклад наполягає на спростуванні відомостей та 1 млн грн відшкодування за розголос історій хворих.
Судовий позов сумнозвісної одеської приватної лікарні Odrex до репортерів УНН – це пресинг на ЗМІ та спроба примусити мовчати про реальність трагедій, що трапились в приміщеннях лікарні. Про це повідомила співзасновниця платформи StopOdrex Христина Тоткайло, у якої батько помер після лікування в медичному закладі, інформує УНН.
Контекст
“Одрекс” подала до суду на УНН через розповсюдження оповідань родичів жертв, а також тих, хто вважає себе постраждалими від лікування у цьому медзакладі. Юристи клініки вимагають заперечити матеріали, а також відшкодувати “Одрексу” 1 мільйон гривень моральної шкоди. Зрозуміло, таким чином в “Одрексі” постановили залякати та змусити мовчати журналістів, які освітлюють історії про жертв терапії у цій лікарні, а також спостерігають за ходом розслідувань кримінальних проваджень, у яких фігурує лікарня. Сьогодні відомо вже про 10 кримінальних справ, які розслідуються за статтями “шахрайство”, “неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником” та “зумисне вбивство”.
“Вони вимагають спростувати матеріали, у яких журналісти розповідають наші історії – історії людей, які зустрілися з болем втрати, трагедіями, кончинами своїх рідних та близьких через “лікування” в лікарні. З-поміж цих розповідей є і моя. Розповідь про смерть мого батька, яку в Odrex, очевидно, вважають “збитком для ділової репутації”. Цей позов – не про репутацію. Це про правду, яку Odrex намагається ліквідувати. Замість того, щоб взяти на себе відповідальність, надати роз’яснення та комунікувати з постраждалими, віддати ситуацію до рук правосуддя – лікарня йде в суд і заявляє мільйонні вимоги до журналістів, тисне на них, щоб ті замовкли та перестали писати правду”, – написала Христина Тоткайло на своїй сторінці у Facebook.
Вона нагадала, що “Одрекс” також намагався заблокувати платформу StopOdrex, створену для того, щоб ті, хто постраждав від терапії в медзакладі, могли розказати свої історії.
“Спочатку вони намагались заблокувати наш сайт StopOdrex, тепер намагаються настрахати журналістів, котрі наважились нас вислухати, почути та розповісти наші історії, щоб про них дізналась уся країна. Проте правда не зникне від позовів. Ми не змовчимо і ми вдячні тим, хто не боїться говорити разом з нами”, – наголосила Христина Тоткайло.
Документальний фільм “Осине гніздо”
Документальний фільм “Осине гніздо” став справжнім викриттям “лікування” в приватній одеській лікарні Odrex. Мабуть, уперше жертви Odrex та родичі тих, кого не вдалося врятувати після лікування в одеській лікарні, виклали свою правду. У надії знайти справедливість та вберегти інших.
Одна з тих, хто не злякався розповісти свою розповідь, – Світлана Гук. Жінка стала вдовою після того, як її чоловік потрапив в “Одрекс” із пухлиною тимуса. Після обіцяної “нескладної операції” йому зробили повну торакотомію, а далі почались ускладнення, апарат “штучної нирки” і щоденні рахунки на 80-90 тис. грн. Найбільш приголомшливою частиною історії родини Гуків стало оповідання Світлани, про те, як вона зайшла у палату до чоловіка – там було прохолодно, як у морозильній камері, а під ковдрою пацієнта стояв нагрівач повітря. Як розповідає сама вдова – Odrex продовжував утримувати тіло її чоловіка на апаратах після клінічної смерті лише для того, щоб виставити більший рахунок, адже перебування в приватній лікарні тарифікується щодобово. Чоловік помер, а коли Світлана не змогла заплатити за смерть свого чоловіка – лікарня подала на неї до суду, одночасно погрожуючи. Як розповідає вдова, пресинг був настільки сильним, що вона навіть думала про суїцид.
Володимир, інший хворий, звернувся в “Одрекс” на хірургічну операцію. Проте, наступної доби після її проведення, його стан значно погіршився. Виявилося, що його легені уражені на 85%. Хоча головна причина звернення в лікарню ніяк не відносилась до проблем з легенями. Лікарі повідомили дружині, що чоловіка заразили бактерією Serratia marcescens, яка поширюється через брудні руки або нестерильне обладнання. Додавши, що в реанімації можна підхопити будь-що. Чоловікові ставало все гірше, він майже не міг дихати, тому його ввели в медичну кому. Утримання хворого на апаратах коштує дорого, тому зрештою у сім’ї закінчилися кошти. У відповідь дружина Володимира почула пропозицію від лікарів клініки “вимикати світло” – відключати чоловіка від апаратів і змиритися з тим, що його не врятувати. Володимир дивом вижив, покинувши лікарню з підірваним здоров’ям та значною втратою ваги. У виписці про зараження інфекцією в лікарні – жодного слова.
Киянка Христина Тоткайло довідалася про онкологічний діагноз свого батька і звернулася до “Феофанії”. Консиліум лікарів дійшов висновку, що інтенсивна хіміотерапія йому протипоказана до проведення хірургії. Проте хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був на консиліумі, запропонував лікуватися в одеському “Одрексі”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Він запевнив доньку, яка була у відчаї, що в одеській лікарні її батьку “врятують гортань та голос”. Перед від’їздом родину змусили сплатити консультацію наперед, без огляду, що вже викликало сумніви.
В “Одрексі” батькові призначили пʼятиденний курс інтенсивної хіміотерапії й одразу планували другий. Чоловіку встановили гастростому, яка потребувала щоденного догляду, але, за словами Христини, лікарі майже не оглядали її. До моменту виписки в місці встановлення вже був наскрізний отвір, через який витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: відмовили нирки, зʼявилися виразки в роті. На повідомлення про критичні симптоми лікарка з “Одрексу” відповідала, що сьогодні вихідний, всі питання – в понеділок. Родина заплатила понад 250 тисяч гривень, але батько помер. Христина переконана, що призначення інтенсивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою “Одрекса”.
Ці історії лише незначна частина того, що показано в документальному фільмі “Осине гніздо”. Насправді свідчень набагато більше, і всі вони описують однакові патерни: агресивний фінансовий тиск, ігнорування протоколів лікування, відсутність належного контролю та випадки, що завершувалися тяжкими ускладненнями або смертю. Фільм є свідченнями тих, хто постраждав від “лікування в Odrex. Правоохоронні органи, а також Міністерство охорони здоров’я не можуть їх ігнорувати. Масштаб цих історій свідчить: проблема не в окремих лікарях, а у системі функціонування лікарні “Одрекс”. Де головною метою, здається, є не допомога пацієнту, а збагачення.
Смерть Аднана Ківана
Поштовхом до початку активного публічного висвітлення так званої “Справи Odrex” стала смерть у стінах лікарні місцевого бізнесмена-девелопера Аднана Ківана. Відомо, що у травні-жовтні 2024 року він проходив там лікування. За фактом його смерті було повідомлено про підозру у неналежному виконанні професійних обов’язків, що спричинило кончину пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України) двом лікарям.
Пізніше зʼясувалося, що йдеться про завідувача хірургічного відділення Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську, яку звільнили з Odrex майже відразу після смерті Аднана Ківана. Слідчі, спираючись на висновки експертизи, вважають, що дії цих двох лікарів призвели до смерті пацієнта Аднана Ківана.
Перевірка Odrex регулятором
Міністерство охорони здоровʼя вже провело перевірку дотримання лікарнею Odrex ліцензійних умов, виявило порушення та відкликало медичну ліцензію, видану на ТОВ “Дім медицини”, яка фігурує у кримінальних справах щодо смерті Аднана Ківана.
Наступним кроком регулятора має стати перевірка ще однієї юридичної особи лікарні ТОВ “Медичний дім “Одрекс”, яка фігурує в інших кримінальних провадженнях. У випадку виявлення порушень – МОЗ повинне відкликати і цю медичну ліцензію клініки.
Якщо це станеться – у так званого триголового дракона, залишиться остання медична ліцензія, видана у 2012 році на ТОВ “Центр медицини”. Про те, навіщо Odrex щонайменше три юридичні особи з медичними ліцензіями, детальніше читайте в матеріалі УНН.