Професор біомедичної інженерії Гуоан Чженг презентував метод мультимасштабного апертурного синтезуючого іміджера (MASI), що дає змогу поєднувати обчислення з різних сенсорів за допомогою обчислювальних алгоритмів. Цей підхід звільняє від потреби у суворій фізичній синхронізації, розширюючи можливості оптичної візуалізації.

Професор біомедичної інженерії та директор Центру біомедичних та біоінженерних інновацій (CBBI) Університету Коннектикуту (США) Гуоан Чженг оприлюднив дослідження, яке може по-новому визначити оптичну візуалізацію в науці, медицині та промисловості. Про це інформує УНН з посиланням на phys.org.
Деталі
В основі цього прориву лежить багаторічна технічна задача. Зображення із синтезованою апертурою – спосіб, який дав змогу телескопу Event Horizon Telescope отримати знімок чорної діри – працює шляхом когерентного об’єднання обчислень з кількох віддалених датчиків для імітації значно більшої апертури зображення
– повідомив Чженг.
Мультимасштабний апертурний синтезуючий іміджер (MASI) розв’язує цю проблему. Замість того, щоб змушувати декілька оптичних датчиків функціонувати в абсолютній фізичній синхронності – завдання, яке б вимагало нанометрової точності – MASI дає можливість кожному датчику вимірювати світло незалежно, а потім застосовує обчислювальні алгоритми для синхронізації даних.
За словами науковця, це нагадує те, якби група фотографів знімали одну й ту ж сцену, але не як звичайні світлини, а як первинні обчислення властивостей світлових хвиль, а потім програмне забезпечення поєднувало ці незалежні знімки в одне зображення з надвисокою роздільною здатністю.
Ця схема обчислювальної фазової синхронізації знімає необхідність у суворих інтерферометричних установках, які до сьогодні заважали практичному використанню систем з оптичною синтезованою апертурою. MASI різниться з традиційною оптичною візуалізацією двома революційними шляхами. Замість того, щоб спиратися на лінзи для фокусування світла на сенсорі, MASI використовує масив кодованих датчиків, розташованих у різних ділянках дифракційної площини
– йдеться в дослідженні.
Нагадаємо
Науковці з Інституту Велкома Сенгера та Університету Сунь Ятсена виявили популяції клітин, що можуть поліпшити розуміння того, чому одні м’язові волокна старіють швидше за інші.
