Сім’ї пацієнтів, які відійшли у вічність після медичної допомоги в одеській приватній лікарні Odrex, і колишні пацієнти, які заявляють про серйозні негативні наслідки, ініціювали створення сайту Stop Odrex. Його завдання – згуртувати потерпілих та оприлюднити їхні історії, щоб покласти край мовчанню через острах та досягти правосуддя.
Родичі тих, хто пішов з життя після надання медичних послуг в одеській приватній лікарні Odrex, і колишні відвідувачі, які заявляють про важкі ускладнення, об’єднуються у відстоюванні правди. Те, про що донедавна боялися заїкнутися, сьогодні озвучується відкрито – в ЗМІ, у зверненнях до органів влади та на платформі Stop Odrex, інформує УНН.
Інтернет-ресурс Stop Odrex, створений близькими померлих після лікування в одеській лікарні “Одрекс” і тими хворими, яким вдалося вижити, незважаючи на ускладнення і погіршення самопочуття, має на меті покласти край замовчуванню. За словами Христини Тоткайло, дочки померлого після лікування в Odrex, тепер кожен, хто постраждав через одеську приватну лікарню, може поділитися своєю особистою історією, не відчуваючи страху. Адже на сайті передбачено кілька способів для спілкування: відкрита, анонімна, з дозволом на передачу матеріалів журналістам і без. Окрім цього, можна за бажанням додати медичну документацію, що підтверджує викладені факти.
Щодня я дізнаюся про нові випадки людей, які переживають такий самий біль, як і ми. Щоб ніхто більше не залишався наодинці з нещастям, ми розробили сайт, де кожен потерпілий може розповісти про те, що трапилося, – інкогніто або відкрито. Це місце, де вас почують. Заходьте на сайт, читайте розповіді інших постраждалих, будьте в курсі новин про лікарню та ходом кримінальних розслідувань, діліться своїми переживаннями. Це платформа для нас – для тих, хто пережив трагедію через Odrex, для тих, хто потребує підтримки та об’єктивності. Ми віримо, що тільки разом зможемо домогтися справедливості
– написала Христина Тоткайло.
У своєму прагненні до справедливості українці, які вважають себе жертвами Odrex, записали відеозвернення до правоохоронних органів та влади. Вони просять звернути увагу на систематичність та повторюваність прорахунків в приватній одеській лікарні, розповідають особисті історії, від яких волосся стає дибки, і закликають не допустити нових жертв Odrex.
Розповідь про смерть батька Христини Тоткайло
Киянка Христина Тоткайло дізналася про онкологічне захворювання свого батька і звернулася до “Феофанії”. Медична комісія лікарів дійшла висновку, що інтенсивна хіміотерапія йому протипоказана до проведення хірургічного втручання. Проте хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був присутній на консиліумі, запропонував проходити лікування в одеському “Одрексі”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Він запевнив дочку, яка була в розпачі, що в одеській лікарні її батькові “врятують гортань і голос”. Перед поїздкою сім’ю змусили сплатити консультацію заздалегідь, без огляду, що вже викликало сумніви.
В “Одрексі” батькові призначили п’ятиденний курс агресивної хіміотерапії і одразу планували наступний. Чоловікові встановили гастростому, яка потребувала щоденного догляду, але, за словами Христини, медики майже не оглядали її. До моменту виписки в місці встановлення вже була наскрізна дірка, через яку витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: відмовили нирки, з’явилася виразка в роті. На повідомлення про критичні симптоми лікарка з “Одрексу” відповідала, що сьогодні вихідний, всі питання – в понеділок. Родина сплатила понад 250 тисяч гривень, але батько помер. Христина впевнена, що призначення інтенсивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших медиків стало фатальною помилкою “Одрекса”.
Розповідь про смерть чоловіка Ольги Мелай
Ситуація сім’ї Мелай нагадує історію батька Христини Тоткайло. Чоловік Ольги Мелай лікувався в одеській приватній лікарні Odrex із діагнозом В-клітинна лімфома. Він саме проходив хіміотерапію, коли лікарня запропонувала встановити спеціальний підшкірний порт для зручного введення препаратів. Процедура мала тривати пів години під місцевим знеболенням. Як рекламує на офіційному сайті сам “Одрекс” – це малоінвазивна, безпечна, амбулаторна операція, яка триває менше ніж 45 хвилин.
Однак все пішло не так, як було обіцяно в лікарні. Чоловіка забрали в операційну, але він не вийшов з неї ні через пів години, ні навіть через дві. Ольга просиділа під дверима близько трьох годин, не отримуючи жодних пояснень від лікарів. Коли хірурги вийшли, вони впевнено заявили: “Все пройшло успішно, у вашого чоловіка починається нове життя”. Але замість нового життя пацієнт опинився в реанімації – у тяжкому стані.
Ольга згадує, коли вперше побачила чоловіка, він не міг самостійно дихати, нирки відмовили, а монітор біля ліжка був чорним: без пульсу, без сатурації, лише із зафіксованою температурою тіла – 33 градуси. Лікарі миттєво змінили тон і сказали, що до ранку він може не дожити. У першу ж добу з грудної клітини пацієнта відкачали п’ять літрів рідини.
На питання Ольги про те, чому замість обіцяного місцевого знеболення застосували загальний наркоз, лікарі лише виправдовувалися: “Ми краще знаємо, яку анестезію застосовувати пацієнтові”. Після трьох днів у реанімації чоловік почав потроху стабілізуватися. І саме в цей момент, незважаючи на пережитий критичний стан, “Одрекс” вирішив продовжити курс хіміотерапії. Після чергового введення “хімії” лікарня сама відмовилась продовжувати лікування, оскільки стан пацієнта стрімко погіршувався.
“Нове життя” так і не настало, чоловік Ольги помер. Жінка вважає, що в лікарні приховали зупинку серця її чоловіка, яка могла статися під час операції. Адже різке погіршення його стану та значно збільшений час проведення операції можуть свідчити про те, що під час її проведення могло трапитися щось критичне. Дружина померлого пацієнта переконана, що продовження хіміотерапії стало черговою фатальною помилкою лікарні Odrex.
Справжнім потрясінням стало тоді, коли Ольга отримала анамнез – медичні документи про виписку пацієнта. Про операцію в них не було ні слова: ні про втручання, ні про наркоз, ні про ускладнення, ні про відмову нирок, ні про причини реанімації. Тільки один рядок: “Встановлено порт”. Без опису, без виконавців, без наслідків.
Ольга Мелай готується до першого судового засідання у справі про лікарську недбалість, що, на її думку, забрала життя чоловіка. Жінка заявляє про фальсифікацію медичних документів в лікарні “Одрекс”, затягування діагностики хвороби та рішення медиків, що могли стати фатальними.
Документальна стрічка “Осине гніздо”
Ще більше трагічних історій, пов’язаних з лікуванням в “Одрексі”, показано в документальній стрічці “Осине гніздо”. Пацієнти та родичі померлих після лікування в лікарні, незалежно від діагнозу, розповідають про аналогічний сценарій: спочатку – обнадійливі обіцянки, потім – раптові “ускладнення”, збільшення рахунків, тиск, вимоги і погрози від адміністрації лікарні.
Так, Світлана Гук розповідає, як після операції її чоловік опинився на межі життя і смерті, а догляд за ним перетворився на нескінченні рахунки. Жінка стверджує, що лікарня утримувала тіло чоловіка на апаратах навіть після констатації смерті, намагаючись збільшити оплату за його перебування у лікарні. А ще лікарня подала на неї до суду після того, як вона не змогла заплатити.
“Разом наші голоси звучать голосніше”
Потерпілі та їхні сім’ї підкреслюють: вони не хочуть помсти, але вимагають правди та відповідальності. Їхня головна мета – запобігти новим трагедіям і не допустити, щоб інші проходили той самий трагічний шлях.
І чим більше людей наважується говорити, тим очевиднішим стає: проблема може виходити далеко за межі окремих лікарських помилок. Вони переконані, що може йтися про системний підхід до ведення бізнесу в лікарні “Одрекс”. Де, на їхню думку, головна цінність – не людське життя та якісна медична допомога, а обсяг зароблених грошей.