© 21-ша окрема механізована бригада / Facebook Розпливчасті обіцянки союзників щодо гарантій безпеки ще не перетворилися на конкретні зобов’язання, і незрозуміло, чи будуть вони колись реалізовані.
Як пише NYT , Україна прагне багатомільярдного нарощування озброєнь, що фінансується Європою, вважаючи це своїм найкращим шансом забезпечити власну довгострокову безпеку, оскільки американська допомога вичерпується , а гарантії безпеки Заходу залишаються невизначеними.
Київ хоче не лише підтримати свою армію під час поточної війни, але й зробити її основою будь-якого післявоєнного врегулювання, щоб стримати повторне вторгнення Росії. Як нещодавно висловилася президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн: «Україна має стати сталевим дикобразом, неперетравлюваним для потенційних загарбників».
У центрі цих зусиль знаходиться нова схема закупівель, що підтримується НАТО, яка спрямує європейські кошти на придбання американської зброї для України. Президент України Володимир Зеленський сподівається, що ця схема дозволить здійснювати закупівлі на суму 1 мільярд доларів на місяць, з особливим акцентом на придбанні американських систем ППО Patriot.
Такий механізм допоміг би замінити військову допомогу безпосередньо від Сполучених Штатів, оскільки президент США Дональд Трамп відмовився фінансувати підтримку Києва, а також збільшити та оптимізувати постачання зброї Україні з часом.
Київ також робить ставку на розвиток власної оборонної промисловості, яка вже виробляє безпілотники та працює над потужнішою зброєю. Цього місяця Україна заявила про завершення розробки та початок виробництва своєї першої крилатої ракети великої дальності.
Як далеко може зайти це нарощування військової сили, невідомо. Європейські країни, які вже борються з бюджетними обмеженнями, можуть мати труднощі з підтримкою рівня фінансування, який, за словами України, їй потрібен. Збройні сили України також повинні вирішити проблему постійної нестачі особового складу, щоб стати справжнім стримуючим фактором.
Але Україна не має іншого вибору, окрім як зміцнювати власну оборону. Розпливчасті західні обіцянки щодо гарантій безпеки після війни ще не втілилися в конкретні зобов’язання, а прагнення до створення потужнішої армії відображає побоювання, що такі обіцянки можуть ніколи не бути виконані.
«Головною гарантією безпеки України є повністю боєздатна, добре навчена армія, яка перебуває у постійній бойовій готовності», – заявив минулого тижня міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.
Поки адміністрація Трампа наполягає на мирній угоді з Росією, західні союзники Києва обговорюють гарантії безпеки, щоб уникнути нового російського вторгнення після закінчення нинішніх бойових дій. Деякі європейські країни висловили готовність розгорнути війська в Україні, а Сполучені Штати заявили, що можуть надати «повітряну підтримку».
Однак ці переговори поки що не дали жодних результатів, і Москва намагається їх зірвати, виступаючи проти будь-якої мирної угоди, яка передбачала б розміщення західних військ на території України.
Російський диктатор Володимир Путін продовжує чинити опір існуванню потужної української армії після закінчення війни, навіть попри свої спроби вдавати відкритість до зусиль Трампа щодо досягнення мирної угоди.
Тому Україна зосереджена на розробці власних гарантій безпеки, які Росія не зможе підірвати. Внутрішнє виробництво зброї та придбання західної зброї – це сфери, на які Москва має незначний вплив.
«Це не те, про що росіяни можуть реально говорити. Це наша перевага», – сказала голова місії України при НАТО Альона Гетманчук.
Україна сподівається незабаром мати змогу покластися на свою нову ракету «Фламінго» . За словами експертів, вона потенційно може досягти Москви та інших міст у глибинці Росії.
Експерти кажуть, що така зброя може слугувати потужнішим стримуючим фактором для Кремля, ніж будь-які західні обіцянки захисту.
«Масове виробництво зброї глибокого удару, такої як «Фламінго», є, мабуть, найсильнішою гарантією безпеки України в повоєнному європейському порядку», — каже Фабіан Гоффман, експерт з питань озброєння в Університеті Осло.
Навіть якщо українська армія розшириться, вона ніколи не зможе зрівнятися з російською за чисельністю. Саме тому Київ вважає придбання та виробництво сучаснішої зброї необхідним для свого довгострокового виживання.
Переконання України в необхідності забезпечення власної оборони ґрунтується на гіркому досвіді, коли минулі обіцянки щодо безпеки не виконувалися. Україна посилається на Будапештський меморандум, підписаний у 1994 році, який мав захистити країну після здобуття нею незалежності.
Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна спочатку покладала надії на вступ до НАТО, розглядаючи статтю 5 про взаємну оборону як найсильнішу гарантію безпеки, на яку вона могла сподіватися.
Однак ці надії були розвіяні, коли Трамп заявив, що членство Києва в НАТО не розглядається. Як альтернативу, європейські союзники України нещодавно запропонували ідею системи гарантій безпеки, подібної до статті 5, без прийняття Києва до Альянсу. Однак українці поставилися до такої ідеї з обережністю, попереджаючи, що її нечіткість може призвести до повторення неоднозначностей Будапештського меморандуму.
«Будь-яка ідея, подібна до статті 5, має бути юридично обов’язковою та підкріпленою реальною стримуючою силою», – наголосив Гетьманчук.
Українські чиновники визнають, що створення надійного стримуючого фактору залежить від іноземного фінансування для його оснащення потужною зброєю, яку Сполучені Штати більше не постачають за власний кошт.
Купівля зброї була ключовим питанням пропозиції Зеленського до Білого дому Трампу минулого місяця, де український лідер запропонував купити американську зброю на 90 мільярдів доларів. Пакет включатиме системи протиповітряної оборони Patriot, здатні перехоплювати російські балістичні ракети.
Зеленський заявив, що європейські союзники Києва профінансують більшу частину пакету, найімовірніше, через систему закупівель, що підтримується НАТО. Механізм було створено після того, як адміністрація Трампа чітко дала зрозуміти, що більше не постачатиме зброю Україні, але готова продавати зброю європейським партнерам для поставки до Києва.
Це покладає тягар фінансування нарощування військової сили України на європейських союзників, поки вони розпочинають власні масштабні програми переозброєння. Водночас Європа вже випередила Сполучені Штати, надавши Києву близько 95 мільярдів доларів військової допомоги порівняно з 75 мільярдами доларів Вашингтона, згідно з даними Кільського інституту світової економіки.
Нещодавні обіцянки Німеччини та Норвегії надати до 10 мільярдів доларів кожна на військову та цивільну підтримку наступного року свідчать про те, що Європа може бути готова прийняти цей виклик. Такі великі суми сигналізують про зміну підходу. Західні партнери раніше надавали менші короткострокові фінансові асигнування, часто у відповідь на нагальні потреби на полі бою.
Аналітики вважають, що завдяки більшим фінансовим пакетам, виділеним протягом кількох років, Україна зможе краще планувати довгострокові цілі щодо озброєння своєї армії.
«Вся модель полягає в тому, що ми отримуємо контракти, письмові угоди, в яких зазначено, що до цього року ми отримаємо таку кількість зброї для України від США та європейських країн», – сказав український експерт, керівник Центру трансатлантичного діалогу Максим Скрипченко.
За його словами, Україна працює над тим, щоб спрямувати західні кошти не лише на закупівлю іноземної зброї, а й на розвиток власної оборонної промисловості, яка швидко розширювалася під час війни, але досі не має достатнього фінансування для великомасштабного виробництва.
Це дозволило б Україні виробляти ракети такого типу, які західні партнери не бажали постачати або постачали із суворими обмеженнями на використання через побоювання ескалації.
Компанія Fire Point, виробник ракети Flamingo, заявила, що вітатиме західне фінансування для пришвидшення виробництва. Україна також розробила балістичну ракету малої дальності «Сапсан», яка нещодавно розпочала виробництво.
«Найкращим гарантом незалежності України є наша власна ракетна програма. Коли у нас буде кілька сотень балістичних ракет, здатних вражати цілі в Москві, це буде зовсім інша гра», – додав Скрипченко.
Київ вже має три десятки двосторонніх «безпекових» угод з партнерами. Однак усі вони радше стосуються політичних сигналів, ніж реальної безпеки. Чи готовий Захід перейти від декларацій до реальних механізмів захисту України, і чи не перетворяться обіцянки на черговий ерзац, який залишить Україну наодинці з загрозами? До чого варто готуватися українському суспільству, у статті « Чи отримає Україна щось більше, ніж ерзац-гарантії? » розмірковував колишній посол України в США Олег Шамшур .
Про те, які гарантії безпеки можна вважати надійними та ефективними, і чи готові союзники надати такі гарантії Україні, також розповів міжнародний оглядач Володимир Кім у статті « Між статтею 5 та «дикобразом»: Захід шукає «гарантій» безпеки для України » .