Коли хтось таке верзе, що й слухати дивно, рука сама тягнеться до слова “вздор”. Та українська мова має чим відповісти не менш виразно.
“Та що за вздор!” – так іноді висловлюють обурення чи недовіру до почутого. А як сказати це українською, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
Вздор – як це сказати українською?
Емоційні слова й вигуки особливо цікаві. Коли ми реагуємо на щось емоційно, то часом не замислюємося над словами, які вживаємо. Саме тому в розмові досі можна почути росіянізм “вздор”. Не всі звертають увагу на те, що це слово прийшло з російської.
Але замінити росіянізм – не означає просто позбутися чужого слова. Це ще й нагода згадати, скільки влучних і природних відповідників має українська мова.
Якщо говоримо про щось безглузде, неправдиве або позбавлене сенсу, замість “вздор” можна сказати:
-
“дурниця”,
-
“нісенітниця”,
-
“безглуздя”,
-
“недоладність”
-
“абищо”.
У словнику Бориса Грінченка слово “дурниця” прямо пояснено як відповідник російського “пустяки, вздор”. Тож це не новітня заміна, а давнє, питомо українське слово.
Цікаво! В українській мові слово “глузд” означає – розум, сенс, свідомість, а первісно – мозок (бо *gloud – це грудка за схожість з мозком). І це значення збереглося у виразі – “глузди відбити”. А “безглуздя” – це розмова без роздумів.
А коли хочеться висловитися колоритніше, маємо цілий арсенал:
-
плести нісенітниці,
-
плести хармани,
-
молоти дурниці,
-
городити казна-що,
-
таке що й купи не тримається,
-
гнати химери.
А можна й “наказати сім мішків гречаної вовни” чи “сон рябої кобили” – тобто наговорити бозна-чого.
Українські письменники теж охоче послуговувалися цими словами. У Тараса Шевченка читаємо:
-
“Та, знай, на сонце позирали,
Та нісенітницю верзли”.
Отже, замість “вздор” кажімо “дурниця” або “нісенітниця”. А якщо хтось уже почав верзти казна-що – українська мова допоможе висловитися влучно!